Чи мають діти розплачуватися за гріхи батьків?

Агент ФБР Сара Келлер знову у справі, починається все як тривожний звичайний збіг, а швидко перетворюється на щось значно темніше. 

Під час традиційних батьківських вихідних в університеті зникають пʼятеро студентів. Майже одночасно трапляється вбивство. І тепер те що виглядало як хаотичні події, поступово складається у ланцюг, де випадковостей майже не має.
Це один з тих випадків, коли напруга тримається на секретах. Причому не студентських - батьківських. Алекс Фінлі будує історію на ідеї, що минуле ніколи не залишається в минулому, і найбільша загроза це не те , що сталося зараз, а те, що сталося зараз, а те що довго приховували.  
Структурно книга динамічніша за попередні, короткі розділи, швидкі перемикання між лініями, постійне підкидання нових деталей. Через це читання буквально «затягує», але водночас автор свідомо перевантажує . 
Підозрами і ти до останнього не знаєш кому можна вірити. 

Сара Келлер стабільний центр цієї історії. Вона раціональна, зібрана, але не «холодна», її сила в тому, що вона не ігнорує людський фактор. У цій справі це критично, бо тут усе тримається не на доказах, а на мотивах.

Батьки найцікавіша частина роману. Кожен із них ніби має свою версію правди , і за цією версією стоїть страх. Авторка добре показує цей розрив , зовні -успішні, контрольовані дорослі, всередині люди які бояться , що їх минуле наздожене дітей.  Самі студенти залишаються в тіні, але це працює на ідею, вони наслідок, а не причина. І це підсилює головну думки сюжету « іноді діти платять за те, чого навіть не знають!»
У плані інтриги авторка, як завжди закручує доволі щільно. Момент, коли починаєш здогадуватись про винного, а приходить ближче до фіналу і це дає відчуття чесної гри. Хоча сам фінал емоційно сильний, є відчуття , що хотілося ще більшого «вау ефекту» чогось зовсім непередбачуваного.  
У підсумку це історія про провину, яка не зникає з часом. І про те, що іноді найнебезпечніше не злочин, а його відкладені наслідки.