"Машина часу" в буремні 90-і

«Крос у небуття» Юрія Сороки - це суворий, кривавий і неймовірно реалістичний український кримінальний бойовик. Книга, до речі, зібрала дуже серйозні нагороди: на «Коронації слова» 2020 року вона виборола відзнаку «Золотий пістоль» від визнаного майстра жанру Андрія Кокотюхи та посіла четверте місце в загальному заліку.

Середина 1990-х років, Кам'янець-Подільський. Старовинне місто з його величним каньйоном річки Смотрич, фортецею та вузькими вуличками стає ареною абсолютно безжальної війни місцевих кримінальних угруповань.
Сюжет стартує з неймовірно жорстокої події: під час однієї з бандитських «стрілок» стається кривава м'ясорубка, після якої автомобіль із трьома трупами зривається з кручі просто в безодню каньйону. Цей політ у прірву стає точкою неповернення.
За справу береться оперативник карного розшуку Андрій Соколовський. Він не супергерой із голлівудських фільмів, у нього немає сучасних лабораторій чи дронів. Він працює в умовах тотального розвалу правоохоронної та судової системи, коли закон часто диктується не кодексами, а калібром зброї. Соколовський починає смертельно небезпечну гонитву за озвірілими від крові та безкарності бандитами, і ця гонитва перетворюється на справжній крос по лезу ножа.

Текст є просто ідеальним зрізом перехідної епохи. Коли аналізуєш період 90-х, дуже важливо розуміти психологію суспільства, в якому старі державні інститути вже впали, а нові ще не сформувалися. Сорока показує цей правовий вакуум абсолютно без прикрас. Це історія про час, коли вчорашні спортсмени та вуличні хулігани раптом відчули себе господарями життя, а межа між міліцією та криміналом була тонкою, як цигарковий папір.
Автор робить геніальний хід із локацією. Кам'янець-Подільський - це місто-пам'ятка, свідок сотень битв і облог. І на тлі цих вічних, мовчазних кам'яних мурів, які бачили турків, поляків і козаків, розгортається дрібна, але не менш кривава війна за кіоски, ринки та сфери впливу. Цей дисонанс між великою історією та ницим бандитизмом працює просто блискуче.
Оскільки сюжет заснований на реаліях, тут дуже достовірно показана рутина міліцейської роботи тих років. Брак бензину, зрадники в системі, мізерні зарплати і небезпека отримати кулю в під'їзді. Ти бачиш слідчого не як рафінованого інтелектуала, а як вовкодава, який змушений мислити і діяти так само жорстко, як і його вороги, щоб просто вижити.