Загублена принцеса

Одинадцята книга про Країну Оз, яка мені, до речі, сподобалася, бо реально більше схожа на подорож і пригоди, а не оспівування Озми, Дороті та інших діячів. І сюжет доволі напружений. Отож, на початку твору ми дізнаємося про зникнення Озми та її чарівних гаджетів. Також зникли гаджети у Чарівника зі Смарагдового міста, Глінди, а паралельно із цим - зник золотий таз у дівчини-куховарки (будь-яка страва, замішана в золотому тазику, смакувала неймовірно). На пошуки Озми вирушає Дороті з Чарівником, Ґудзиком, Латочкою, Тото, а на пошук тазика - його власниця із розумником Жабою. Як це не дивно, під час подорожей Країною Оз дві групи пошуковців зустрічаються в одній точці і усвідомлюють, що зловмисником є швець Угу. Саме він спершу вкрав таз, потім на ньому полетів до чарівників і забрав їхні речі, а насамкінець викрав Озму, перетворивши її на кісточку від зачарованого персика. І прикольно, що наші герої змогли розгадати цей ребус, врятувати Озму та перетворити шевця на голуба, який відлетів на тазику, проте Страшила із Дроворубом знайшли золотий кухонний прилад та повернули його хазяйці. Трохи натягнутою є кінцівка: зловмисник усвідомлює свою провину, прилітає до дівчат просити вибачення і назавжди бажає залишитися голубом і літати всюди. А ще доволі прикольно було читати про купання Жаби у Ставку істини (після цього всі говорять лише правду); про країну плюшевих ведмедиків, в якій є рожевий представник, що завжди бачить минуле і теперішнє: без нього навряд чи змогли б знайти Озму. Сподобалася невимушеність Ґудзика, який постійно зникає. Саме він зʼїв зачарований персик і поклав кісточку до кишені, саме він впав у яму, в якій рожевий ведмедик побачив Озму, хоча її там не було (точніше - вона була у кісточці, що лежала в кишені Ґудзика). Ось ця книга продемонструвала, що дружба і взаємодія людей і казкових істот здатні творити дива, тобто автор по суті оспівує колективізм та рівність. Але найбільше мені сподобався лаконізм оповіді - на відміну від попередніх частин, ця є десь на чверть меншою, а тому Френк Баум не витрачав час на непотрібні оди правительці Країни Оз та опис біографій героїв, які вже були в попередніх частинах. Все чітко, оригінально, драйвово. Реально було цікаво читати.