Дві залізні людини

Чим ближче до фіналу, тим цікавішими й дорослішими постають сюжети з історії Країни Оз. Я б навіть сказала, що останні томи цієї саги мені сподобалися більше, ніж перші. Зʼявилася якась зрілість, логічність, зваженість. От і цей том мені сподобався. Він, до речі, повністю відповідає назві: йдеться саме про Залізного Лісоруба, точніше - про пошук ним своєї коханої. Колись давно Нік був людиною і кохав дівчину, яка працювала на злу тітку, що була проти одруження. Тож тітка попросила у злої чарівниці зробити так, аби Нік не становив загрози. Чарівниця зробила так, аби сокира, якою Лісоруб рубав дерево, відрубала йому руки, ноги, все тіло. Нема ноги - Нік йде до місцевого Коваля, і той робить залізну ногу. Відрубав другу ногу - Коваль зробив ще одну залізну. Врешті, від Ніка нічого не залишилося, навіть серце довелося віддати. І став він залізним. А та дівчина, з якою він хотів одружитися, кохала його. А от Нік, що витратив серце, вже ні. Він по суті відмовився від неї. 
Минає час. Нік став імператором, якось до нього завітав звичайний хлопчина Бут. Нік у присутності Страшила розповів йому цю історію, і хлопець запропонував Дроворубові знайти цю кралю й одружитися з нею, зробивши її імператрицею. Й хоч почуттів уже нема, проте є обовʼязок і провина. І ось ця трійця вирушає в подорож на пошуки нареченої. Тут Френк Баум додає нам пригод, зокрема дуже крутою вийшла лінія із жінкою-велетнем, яка перетворила наших героїв на тварин. Доволі кумедно знову читати про Джинджер, яка з феміністки перетворилася на зразкову хазяйку, що готує й шиє. Не обійшлося без допомоги Дороті та Озми, які побачили про проблеми наших мандрівників і вирушили на допомогу. А от кінцівка твору - у стилі якогось готичного роману. Нік по дорозі до своєї коханої зустрічає свого двійника, однак не з сокирою, а із мечем. Виявилося, що після його «зради», його наречена знайшла собі воїна, який так само був покараний злою чарівницею і так само «розчленований», але мечем, і так само перетворений Ковалем на залізну людину. І так само, залишившись без серця, воїн передумав одружуватися. І так само тепер хоче шукати наречену. Тож тепер два айрон-мени хочуть шукати своє щастя та визначати, хто ж залишиться із дівчиною. Але найбільш цікавим є навіть не це. Тут уже тягне на Франкенштейна. Коваль зробив із відрубаних частин тіла Ніка та воїна нову людину, яка сподобалася цій нареченій. І цей недо-Нік одружився з нею. І цілком її влаштовує, тож залізні люди опинилися поза грою. Доволі кумедно було бачити розмову Ніка зі своєю головою, яка зберігалася в Коваля. Щось у Френка Баума якась манія з цими головами - ледь не у кожній книзі ці голови то міняють власника, то відпадають. Отож, місцями дитяче фентезі нагадувало темне. А загалом мені згадалося декілька історій про чоловіків, які колись розбивали серце жінкам, а потім жалкували про це й через роки хотіли виправити ситуацію, наївно думаючи, що жінка сидить і чекає на них, мовляв, кращого не знайде. А жінка бере й знаходить і навіть про своїх колишніх не згадує. Тому мені не шкода ні Залізного Лісоруба, ні воїна, - треба було вчасно цінувати те, що ви втратили.