Рецензії та відгуки на книги користувача

Хоч книжечка і про зиму, проте вона така тепла! Це доволі дороге видання на крейдовому папері із надзвичайно яскравими та колоритними ілюстраціями. Я би сказала так: малюнки є нічим не гіршими від поезій. І дуже зрозумілі діткам, адже намальовано діток на тлі історичних обʼєктів Києва (біля памʼятника Богдану Хмельницькому), Львова, Харкова, Дніпра, Одеси. Святий Миколай із дітками гуляє Львовом. Така краса! Тут і сніговики поряд, і на ковзанці можна покататися.

Дійсно дороге видання, вартість якого під тисячу гривень. Подарункове. Я б навіть сказала, що книга є більш привабливою за оформленням, ніж тексти, деякі з них знайомі зі школи. Проте лише деякі. З таких «розкручених» я б відзначила лише «Марусю» Квітки-Основʼяненка та «Момент» Володимира Винниченка. Серед знайомих мені - ще Михайло Могилянський та його новели «Стріл» і «Наречена», які я знаходила в інших антологіях, що зʼявилися друком нещодавно й про які я вже писала відгуки.

Доволі символічна казочка, в якій мені особисто не шкода баби і діда. Збираючи у лісі гриби, вони знайшли кривеньку качечку, принесли її додому, тобто врятували життя. Здавалося б, що казка демонструє єдність людини і природи, що нарешті старі зможуть хоч про когось піклуватися. Й дуже позитивним є те, що качечка віддячила старим за порятунок, прибравши у хаті та зваривши смачну їжу. Однак дід і баба порушили табу: вони спалили пірʼя. Можна ж було попередньо поговорити з дівчиною, зʼясувати, чому вона з качечки перетворилася на красуню. Можна.

«Тронку» читала вперше після шкільного випуску, бо це був один з творів, що виносився на вступний іспит до університету. Тому атмосфера роману збіглася із моїм тодішнім світовідчуттям, бо Віталік і Тоня (головні герої) якраз є випускниками, а часом дії є літо. Тому кожна сторінка «Тронки» - то, з одного боку, приємні спогади про школу та вступ до вишу, а з іншого, з тієї самої причини, трохи мінору через завершення навчання у школі і початок нового, дорослого, життя.