Невелика за обсягом книга про Шпіцберген, як виявилося, не норвезький, а український, подеколи - пострадянський. Острів, де живуть наші люди, заробляють гроші і виживають, де так само є політичні конфлікти між українцями і росіянами, де панують різні погляди на життя й навіть збережені куточки Радянського Союзу і комунізму. Цікаво, що там працювали і мої земляки з Житомирщини, які після 2014 року повернулися додому через загострення політичних конфліктів із проросійськими робітниками. Так що навіть далеко за кордоном не вщухає суперечка про наше минуле і майбутнє.

Прочитала цю книгу в оригіналі. Враження різні. З одного боку, написано просто і доступно, якраз для молодого покоління. Подано історію життя дівчини і хлопця, в принципі - типових для ірландського і західного світу, де молодь курить, пʼє, вживає легкі наркотики, веде активне статеве життя. До слова, у серіалі режисери якраз і зробили акцент на еротичних сценах і відверто продемонстрували принади Коннелла. З іншого боку, я прагнула саму себе спитати, чого навчає дана книга? Яке завдання ставила авторка? Перед нами двоє, що шукають себе, причому мої симпатії більшою мірою на боці юнака.

Захоплююча історія, де ти особисто до кінця книги віриш у те, що на острові дійсно проводять розслідування і що головного героя обдурюють. Загадкові пацієнти, не дуже певна поведінка напарника Чака, заплутана історія з тим, як дістатися острова. Розвʼязка виявилася несподіваною, дещо навіть мене розчарувала, бо я дійсно була на боці детектива. Я до останнього вірила, що Тедді є справжнім слідчим, що Чак його обманює, що було здійснено інсценування, аби зробити лоботомію головному героєві. Не хотілося вірити в те, що Теді насправді є вбивцею і психом.

Одна з найкращих книг Артура Гейлі, яка, на жаль, буде не дуже зрозумілою молодому поколінню, яке звикло до цифровізації й може не зрозуміти, як на борту літака може опинитися бабуся-безбілетниця чи терорист із вибухівкою. Тим не менш, для 1960-х років ця історія є цілком правдоподібною. Що сподобалося у книзі? Детальний опис аеропорту як соціальної структури, де кожен елемент несе певне навантаження. Тут не може бути збоїв, адже на кону - життя людей. Відповідно, і в керівництва аеропорту, по суті, немає особистого життя, щасливої родини, тому розлучення й подружні зради є нормою.