Про любов

Дійсно дороге видання, вартість якого під тисячу гривень. Подарункове. Я б навіть сказала, що книга є більш привабливою за оформленням, ніж тексти, деякі з них знайомі зі школи. Проте лише деякі. З таких «розкручених» я б відзначила лише «Марусю» Квітки-Основʼяненка та «Момент» Володимира Винниченка. Серед знайомих мені - ще Михайло Могилянський та його новели «Стріл» і «Наречена», які я знаходила в інших антологіях, що зʼявилися друком нещодавно й про які я вже писала відгуки. Інші автори для мене або знайомі (Іван Франко, Валерʼян Підмогильний, Іван Нечуй-Левицький, Агатангел Кримський, Микола Хвильовий), проте незнайомі їхні твори, або взагалі незнайомі (Василь Вражливий зокрема). Та й кохання описане різне: якщо в «Марусі» це більше платонічне і чисте почуття, без натяків на фізичну близькість, таке сильне, що після смерті Марусі її коханий втрачає сенс насолоджуватися життям, то в Могилянського це вже про секс і пристрасть. У «Стрілі» головний герой, він же коханець, випадково вбиває чоловіка своєї коханки і спокійно з нею одружується, без жодних докорів сумління; а в «Нареченій» усі табу знімає головна героїня, що їде в поїзді до свого коханого, захоплюється одним із пасажирів, обличчя якого вона навіть не може розгледіти, проте відчуває до нього шалену пристрасть, таку сильну, що віддається їй сповна в готелі, а потім без жодного докору сумління знов сідає на поїзд та продовжує свій шлях до нареченого, що чекає на неї з білими квітами на пероні. При цьому для себе зауважила, що пані є студенткою-курсисткою (а це були дівчата, які тривалий час виборювали право на здобуття вищої освіти та оспівувалися ліберальними діячами кінця 19 - початку 20 століть як борчині за рівноправʼя і революціонерки, чесні, порядні та пригноблені) й мала зі своїм нареченим дошлюбні статеві стосунки, що на початку 20 століття не дуже віталося у колах інтелігенції. Це свідчить про те, що до весілля дійсно залишалася якась мить, раз він і вона пішли на подібні речі. Не настільки еротична, проте близька за духом новела Винниченка «Момент», теж приклад літератури початку 20 століття, коли писати про платонічне було вже немодно. Тож дійсно ця антологія припаде до душі тим, хто цінує якісну прозу, тим більше про високе і щире почуття.