Великий Павличко

Збірку поезій великого Дмитра Павличка розраховано на учнів 11 класу. Втім, це цілий том обсягом майже 500 сторінок досконалої поезії майстра різних років. «Київські сонети», «Білі сонети», рубаї, притчі, «Скіфські балади», «Таємниця твого обличчя», «Наперсток», а ще поеми, пісні («Явір і яворина», «Впали роси на покоси», звичайно ж, «Два кольори»). Здається, немає такої проблеми, яку не охопив би Дмитро Павличко у своїй поезії. Це і захист української мови і боротьба з русифікацією, і оспівування рідного краю - широких ланів, степів, річок. Поділля і Полісся, Києва і Західної України, історична тематика (Скіфія, козаччина як символи України, серед героїв віршів - Максим Кривоніс, козак Мамай), інтимна лірика, в якій жінка є такою ніжною і тендітною, вірною і відданою, громадянська і політична, а ще, звісно, любов до матері і рідної землі. Червоне - то любов, а чорне - то журба, - ці два кольори не лише в однойменній поезії. У пісні «Явір і яворина» бачимо не лише любовну лірику, де оспівано вічне почуття, а й проблему взаємодії людини і природи, коли з дерева зроблять скрипку. Явір тужить за явори рою - хотілося б, аби люди навчилися так само сумувати за кимось, щоб людей єднали справжні почуття, а не розрахунок. Але як же глибоко й тонко Павличко про це пише! Геніально!