або люби свободу, або залеж від милості владик!

Ця драматична поема стала для мене відкриттям! Лише сьогодні дізналася про цей твір Ліни Костенко і прочитала його. Це лише три дії, що описують події вечора, ночі і ранку. Флоренція епохи Відродження. Монастир. Монахи грають таємно у шахи (ця гра є забороненою, бо її винайшли на Сході), а фігурки вирізьбив старий. Цим старим є Рустичі - свого часу відомий скульптор, що дружив з Мікеланджело і створював на замовлення скульптури еліти. Показовим у поемі є діалог між старим Рустичі і молодим флорентійцем - Рустичі в молодості. Юнак шаленіє від кількості замовлень, від богемного життя та не цінує кожної миті, живе одним днем. А от старий показує йому, що той свій талант розтринькав на виконання забаганок правителів, на кшталт спорудження статуї зі снігу: стільки часу було витрачено, а на ранок прийшло сонечко, і сніг розтанув.  
По-філософськи звучать слова старого: 

або люби свободу,
або залеж від милості владик!

Ліна Костенко у такий спосіб хоче показати, що митець має бути незалежним і творити за покликом серця шедеври, а не розмінюватися на надгробки та статуї князів, про які ніхто потім не згадає. І тоді залишиться від твого мистецтва лише вода, коли зійде сонце.