Знов молодість не буде

Українські майстри слова залишили чимало прикладів любовної лірики, яку у видавництві «Фоліо» вдало обʼєднали в книжечку у стилі мікро. Цього разу подібний крок вважаю правильним, бо любовна поезія якраз на сторінку - дві, тож не треба гортати туди-сюди, як це було з віршами раннього Тичини. Укладачі зробили акцент на творах поетів 19 - початку 20 ст. Це Іван Котляревський (уривки з «Наталки Полтавки»), Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко. Мотиви в принципі схожі: дівчина - красуня, з білим личком, ідеальною фігурою, карими очима та довгою косою. Чорнява, усміхнена, щира, тендітна, кохана. Такий собі стереотип, як має виглядати україночка, тому вірші Котляревського і Забіли, наприклад, важко розрізнити - схожа манера. Хотілося б звернути увагу на поезію Олександра Олеся «Чари ночі», яку укладачі зробили топовою. В ній бачимо домінування епікурейства та оспівування життя одним днем. Треба жити і кохати, насолоджуватися кожною миттю, доки ти молодий, доки вона молода, бо потім буде вже пізно. Соловʼї недаремно про це сміються і плачуть. І знову певна стеретипізація, бо саме соловʼїв прийнято вважати птахами, що співають про кохання. Знов молодість не буде - кажуть нам ці птахи. Тому у збірці можемо простежити еволюцію образу - від опису зовнішності красуні початку 19 століття до філософії кохання початку 20 століття.