Ми помрем не в Парижі

Коли  є романтичний мрійливий настрій то саме в час приділити увагу поетичним збіркам. Для мене творчість Наталки Білоцерківець була знайомством з авторкою та її творчістю. Збірка здебільшого легка та зрозуміла з першого прочитання , а якщо перечитувати ще разок то відкривається інший відтінок знайомих рядків.  
Ще хочу відмітити саму серію, вона прекрасна, дизайн ідеальний для антологій і поезій, мені було шкода віддавати книгу в бібліотеку 🫣 можливо колись буду робити колекцію цієї серії теж))
Особливо цікавий вірш авторки «Ми помрем не в Парижі». Мені здалось це не просто поезія бо тут поєднано і сум і усвідомлення недосяжності наступаючої реальності. Париж тут не просто місто , а символ мрії , свободи і надії на інше життя десь за горизонтом. Та головний секрет ховається не в розчаруванні не потрапити до Парижу… навпаки пропонує знайти красу і сенс саме у тому місці і у той час де ми є зараз.  
Родзинку поезії Наталки Білоцерківець я зрозуміла для себе так це поєднання романтики та урбаністики. Її вірші культурно наповнені. Авторка веде крізь міський простір, спогади, особисті переживання.  
Були вірші які напевно я просто не зрозуміла , бути заважкі і ніби відстороненими. Та це ц змушує задуматись і поглинути глибше в прочитане, прочитати вдруге може і втретє, знаходячи щось нове між рядків.  
Ця збірка не на вечір, для мене це було вірш і роздуми побути наодинці з думками і відкласти книгу до наступного разу… напевно така от я мрійлива чи надто чутлива..

Якщо шукаєте поезію і щось з нових авторів, то варто познайомитись з авторкою. Її стиль цікавий, впізнаваний, тобто вона має свій унікальний стиль.