Рецензії та відгуки на книги користувача

Останнє оповідання цієї збірки «Весілля Арсена Люпена». За стилем оповіді та драматизмом нагадало мені твори Олександра Дюма та Джека Лондона. Іронія та гумор Арсена Люпена, помножені на тупість герцога Жана де Сарзо-Вандом та спритність його дочки - старої дівиці Анжеліки. Відзначу, що Моріс Леблан став приділяти жіночим образам чимало уваги, підбираючи для Люпена щирих та відданих дівчат. Отож, початок новели більше схожий на розіграш. Герцог дізнається, що невдовзі його дочка Анжеліка має одружитися із Арсеном Люпеном.

Уявіть собі вечір у колі друзів: Клер Трент та її чоловік Джек, Вайолет Еверслі, сер Елінгтон Вест із племінником Дермотом. Мила бесіда про шосте чуття та про спадкові хвороби. Кожен з гостей ділиться своїми думками, подеколи підкріпленими власним досвідом. Сер Елінгтон професіонально розбирається в психології та психічних розладах, які передаються спадково. А в шосте чуття не вірить. А от його племінник, навпаки, час від часу відчуває червоний сигнал, що свідчить про лихо, що обовʼязково станеться. І цей сигнал до сьогодні ніколи не зраджував.

Оповідання, в якому Арсен Люпен представлений жертвою, а не генієм в світі злодіїв. Назва твору - «Пекельна пастка». Хоча все так чудово починалося. Нікола Дюгріваль, його дружина та племінник Габріель полюбляють перегони. Цього разу їм щастить, як ніколи. Однак голова сімейства є людиною жадібною, тож весь виграш тримає в кишенях одягу. Про це ну ніяк не міг не знати Арсен Люпен. Він елегантно краде в Нікола годинника, а сам представляється поліцейським, що має знайти злодія. І, звісно, тишком-нишком залазить до кишені і забирає весь виграш.

Наш улюблений (і мій зокрема) Пуаро зʼявляється в оповіданні «Сон». Твір доволі цікавий і, на перший погляд, містичний. Еркюль Пуаро отримує листа від мільйонера містера Фарлі. Наш детектив приходить на прийом увечері, о 9:30. Вся обстановка в домі видалася йому з самого початку дивною. Приміром, швейцар попросив показати цього листа, щоб пересвідчитися, що прийшов саме Пуаро; перед входом до кімнати, в якій був хазяїн, дворецький постукав, чого прислуга зі стажем ніколи не зробить. Містер Фарлі сидів у кабінеті свого секретаря, у напівтемряві, в окулярах.