Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Закоханий чорт
Оповідання Олекси Стороженка «Закоханий чорт» належить до так званого українського етнофентезі (за версією Книгарні Є). 1861 рік - скасування кріпацтва, подія, надзвичайно важлива для нашої історії. І ось в українській літературі зʼявляється «Закоханий чорт», де геть немає згадок про кріпацтво і важку долю селян. Дивно? За стилем можна побачити нотки раннього Гоголя з його «Вечорами на хуторі». Містика і чортівщина, приправлені народним гумором та пройняті оптимізмом. Та й чорт вийшов якийсь наївний і романтичний.
Український Зорро
Ось тепер я точно знаю, який екшн неодмінно маю переглянути. Це наш «Довбуш». Придбала цю книжечку ще у травні за акцією в КСД, довго не хотіла читати (що такого можна написати про Довбуша?), а потім сусід-військовий попросив дати йому якихось патріотичних книжок для їхнього клубу, тож я вирішила, що неодмінно прочитаю «Довбуша», а потім віддам до бібліотеки - нехай теж читають та отримують задоволення. Якби мені було років 15, то раділа б, звісно, більше, бо читала на одному диханні. Із таким азартом я востаннє читала «Серця трьох» Джека Лондона. Сюжет занурює з головою.
Лис Микита - 2
Казочка «Фарбований лис» кардинально відрізняється від «Лиса Микити», хоча головні герої ті самі. Але «Фарбований лис» - то проза, а «Лис Микита» - поезія. У першій казочці лис отримав по заслугах, а в другій, навпаки, жорстоко повівся зі своїми партнерами. І першу я б радила читати дітям, а другу - лише дорослим. Перша книга мені сподобалася більше, і не лише тому, що вона значно менша за обсягом і має набагато менше персонажів і лишу одну сюжетну лінію. Тут можна простежити мораль: треба бути чесним і щирим, не підставляти нікого і заслужити високе звання працею, а не хитрощами.
Казка про дорослих
Почитала «Лиса Микиту» та трохи заплуталася. Нібито невелика за обсягом казочка, проте надто багато подій та історій. Реально під кожну історію можна робити окрему серію мультфільму, але вже для підлітків - маленьким дітям не можна таке дивитися, бо зайчика вбивають та його голову приносять левові. Моя психіка не витримала б такого у мультику. Як на мене, надто багато сюжетних ліній та героїв - то про вовка, то про півня, то про зайця, то про ведмедя. Ще й мавпу приплели, яка аж ніяк у наших лісах не проживає.
Via dolorosa
Скорбота. Хресний шлях. Саме таким є переклад назви новели Аркадія Любченка Via dolorosa з латини. Прочитала новелу двічі, але, напевно, не зовсім зрозуміла її. Дія відбувається у 1920-ті роки, у місті. Час дії - кінець осені, бо автор пише, як падає жовте листя. Вечір. Час відпочинку і час для себе. Вдень автор багато працював, а його друг, з яким він міг би провести час, зараз на вечірніх курсах. У парку автор спостерігає за жінкою і чорному, напевно, це повія, бо до неї підійшов чоловік, і вони разом пішли.
Екскурс із дорослішання
А мені ця казочка Лесі Українки нагадала одного мого приятеля, який за поведінкою теж мало чим відрізнявся од горобчика. Герой твору - ще молодий і недосвідчений, він не розуміє, як треба жити, з ким треба дружити, що треба важко працювати задля успіху. Знайшов зернята і бʼється за них з іншим горобцем, у той час як цю здобич спокійно зʼїдає курка. У пошуках шляху, як стати розумним, питає інших пташок, вірячи в те, що це так просто, однак і сова не захотіла з ним мати справу, бо дурненький.
Роман Солодкоспівець
У цьому магічному різдвяному збірникові оповідань є чимало цікавих історій. Я хочу поділитися враженнями від першої оповіді. Автор - Дзвінка Матіяш. «Діва днесь Преістотного родить». Це авторська переробка легенди про Романа Солодкоспівця - відомого візантійського співця, який спершу не знав нотної грамоти. Звісно, що для людей, далеких від релігії та історії, це імʼя нічого не скаже. Тому, аби читати цей збірник, треба бути підготовленим. Спершу авторка просто пише про юнака Романоса, який плаче. І це сльози горя, а не радості.
У цьому світі важко не любити
Збірка лауреата Шевченківської премії Дмитра Лазуткіна. Звучить доволі пафосно. На жаль, я не є шанувальницею сучасної постмодерної поезії, не люблю, коли текст іде без розділових знаків, коли всі слова в рядку з малої літери, коли є максимум форми, а зміст кожен вкладає свій. Але Дмитро Лазуткін не вміє інакше. Десь у нього виходить геніально, десь не дуже. Цю збірку називають збіркою передчуття війни. Прочитала декілька поезій з неї і побачила, що реально таке враження, нібито автор пише про перші дні війни.
Треба вірити в себе!
Невеличка дитяча казочка про мотивацію. А я б додала, що важливою є не лише віра у свої сили, а й підтримка рідних або тих людей, що тебе люблять і цінують. І тоді обовʼязково все вийде. Кошенятко Вуглик боялося всього - і мишей, і кота Боцмана. Але для того, щоб стати хоробрим, потрібно було опинитися в певних обставинах, - залишитися самому, коли матуся пішла в гості. Й от тоді кошеня змушене було дорослішати і ставати сильним, інакше б не вижило.
Біла жінка
Новела Степана Левинського «Біла жінка» входить до циклу «З Японського дому» і написана в 1931 році. У тексті яскраво простежено протистояння расового ґатунку - між білими та азіатами зокрема. Автор розповідає про свого японського друга Йошіо, який приїхав до Парижу, щоб побачити Європу, але вчитися - то було прикриття. Найбільше його цікавило жіноцтво, якого він, проте, боявся і ніяковів, коли поряд була біла жінка.