Чорний вершник

Якщо в попередній книзі Арсен бігав по тилах і грався в Штірліца, то в «Чорному вершнику» шпигунські ігри закінчуються. Починається масштабна, кривава і дуже гучна м'ясорубка. Той самий фірман султана з другої частини спрацював - Османська імперія кидає на Україну свою колосальну військову машину.

На дворі 1677 рік. Величезна турецько-татарська армія пре на козацьку столицю - Чигирин. Турки тягнуть із собою Юрія Хмельницького - жалюгідну маріонетку, якого вони хочуть посадити як свого «кишенькового» гетьмана. Чигирин стає епіцентром геополітичного замісу, де вирішується доля всієї Східної Європи.
Арсен Звенигора тепер опиняється в самісінькому пеклі. Він бере участь в епічній обороні Чигиринської фортеці. Це вже не поодинокі сутички на шаблях у підворіттях, це тотальна війна на виснаження. Турки роблять підкопи, закладають міни, артилерія рівняє стіни з землею. Арсену доводиться і в розвідку ходити, і стіни захищати, і дивитися, як гинуть бойові побратими. «Чорний вершник» - це символ самої смерті і війни, яка випалює українські землі.

Тут Малик вмикає режим військового кореспондента і режисера епічних батальних сцен одночасно. Масштаб просто зносить дах. Автор дуже скрупульозно, з історичною точністю описує Перший Чигиринський похід: розклад сил, тактику облоги, мінну війну, саперні роботи, які тоді були тим ще екстримом. Фішка в тому, що особисті пригоди Арсена тут дуже круто вплетені в реальну історичну катастрофу. Ти читаєш і реально відчуваєш цей запах пороху, крові та паленого дерева. Це дуже потужний патріотичний екшен, де козаки показані як професійна, мотивована і залізна військова еліта, яка стоїть на смерть проти армії, що в рази перевищує їх кількісно.