Сон

Наш улюблений (і мій зокрема) Пуаро зʼявляється в оповіданні «Сон». Твір доволі цікавий і, на перший погляд, містичний. Еркюль Пуаро отримує листа від мільйонера містера Фарлі. Наш детектив приходить на прийом увечері, о 9:30. Вся обстановка в домі видалася йому з самого початку дивною. Приміром, швейцар попросив показати цього листа, щоб пересвідчитися, що прийшов саме Пуаро; перед входом до кімнати, в якій був хазяїн, дворецький постукав, чого прислуга зі стажем ніколи не зробить. Містер Фарлі сидів у кабінеті свого секретаря, у напівтемряві, в окулярах. Зовні Пуаро побачив немолодого чоловіка із довгим носом та незугарною зачіскою. У латаному-перелатаному халаті: багатії подеколи не дуже люблять витрачати гроші на зовнішній вигляд. Фарлі просив допомогти: щоночі йому сниться один і той самий сон, в якому він має здійснити самогубство і застрелити себе з револьверу у визначений час. Жоден з лікарів не зміг допомогти мільйонерові. А він звертався не до одного світила науки. Ніхто не вірить у містику. Натомість Фарлі упевнений, що його загіпнотизовано. Пуаро усвідомлює, що ніяк допомогти не може, а Фарлі просить його повернути листа. Детектив спершу віддав листа, Фарлі подивився на нього і поклав на стіл. Але потім мсьє Еркюль визнав, що помилився і дав листа прачки. Випадково. Тож довелося забрати неправильний лист і покласти правильний. 
Нібито звичайне таке дійство: старий мільйонер повірив у містику. Наслухався популярних у ті часи історій про гіпноз. Однак… Однак за тиждень містера Фарлі знайдено застреленим у кабінеті, і вся атмосфера була такою ж, як у сні. Тобто самогубство і все-таки містика? Чи заздалегідь сплановане вбивство? І якщо останнє, то хто його здійснив: молода дружина, юна дочка, секретар, дворецький чи хтось інший?