Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у червні 2026 року Детальніше
You are here
Останній сеанс — про що книга та чи варто читати
Аґату Крісті знають у всьому світі як королеву детективу. Близько мільярда примірників її творів продано англійською мовою, ще один мільярд — у перекладі 100 іноземними мовами. Вона — найпопулярніший автор усіх часів. За кількістю перевидань її книжки поступаються лише Біблії та творам Шекспіра.
Тематика:
Видавництво:
Рік видання: 2023
ISBN: 978-617-12-7636-9
Рецензії та відгуки на книгу (18)
Одне з небагатьох оповідань Агати Крісті, яке я взагалі не зрозуміла і яке мені не сподобалося. Тож рекомендувати його не буду. Не сподобалося мені все - і стиль оповіді, і ідея, і кінцівка. Навіть імена героїв мене не задовольняли. Просто невдалий твір. Чи невдалий і неправильний переклад. Але іншого українською, напевно, немає.
Історія, що тримає в напрузі не просто до останнього абзацу. А до останнього розділового знака. І навіть після прочитання ще десь з півгодини відходиш од цієї новели і ставиш собі питання: що це все було? Ух! Моторошно! Мені пригадався один фільм жахів з мого дитинства про ляльку, що приносила нещастя. Тоді я ще спати нормально не могла, бо ця лялька мені снилася. І від цього оповідання Агати Крісті в мене подібні емоції.
Читаючи оповідання «Стадо Геріона», мені мимохіть згадалося дитинство кінця 1980-х - початку 1990-х з магами та екстрасенсами на кшталт Кашпіровського, Чумака, танці кришнаїтів на вулицях мого міста та зцілення Марії Деви-Христос, про що день у день розповідали і що показували по телевізору. Заряджена вода, інваліди, що вставали з візка та йшли... Такий собі веселий був час.
Оповідання «Поклик крил» більше нагадує психологічний трилер. Дуже глибоке, філософське та патетичне, сповнене звʼязку психології і міфології. Я б навіть розглядала цей твір у контексті не містичної, а психологічно-філософської прози, якщо можна таке визначення дати творам відомої британської письменниці.
І знову міс Марпл, а це значить, що будь-який злочин буде розкрито, бо логіка, помножена на жіночу інтуїцію, непереможна. Стареньку пані запрошено в гості до родини Бантрі. Містер і місіс Бантрі у невеличкому колі друзів розповідають історію про Джорджа Прітчарда, однак не забувають згадати про ймовірність існування привиду в його будинку. А як інакше пояснити все те, що відбулося? Дружина містера Прітчарда була психічно хворою.
Чергове оповідання, яке тримає в драйві до останньої сторінки, я б навіть сказала - до останнього слова. Круто! Для тих, хто обожнює містику та вірить у спіритичні сеанси. Отож, психолог Едвард Карстерс отримує телеграму від свого друга доктора Сеттла. Син покійного Вільяма Кармайкла з Волдена, 23-річний Артур, життєрадісний хлопець, який збирається одружитися з дівчиною Філліс, раптом демонструє неадекватну поведінку.
Оповідання «Дружина кенія» - доволі жорстоке та криваве, в чомусь справедливе, в чомусь - ні. Принаймні вдруге я його не читатиму. Й не через жорстокість, а через те, що воно про війну. Напевно, не варто пояснювати сучасному читачеві, чому війна викликає в мене відразу і небажання читати про неї твори. Як я розумію, Крісті розповідає про Південну Африку, де йшла колись англо-бурська війна і були сильними колись позиції голландців. А може, це період опісля цієї війни.
Я б назвала цю новелу більше не детективною, а гумористичною, хоч гумор буде чорний. «Радіоприймач (Коли існує заповіт)» - це історія про конфлікт старшого і молодшого покоління, в якому гору бере…
Наш улюблений (і мій зокрема) Пуаро зʼявляється в оповіданні «Сон». Твір доволі цікавий і, на перший погляд, містичний. Еркюль Пуаро отримує листа від мільйонера містера Фарлі. Наш детектив приходить на прийом увечері, о 9:30. Вся обстановка в домі видалася йому з самого початку дивною. Приміром, швейцар попросив показати цього листа, щоб пересвідчитися, що прийшов саме Пуаро; перед входом до кімнати, в якій був хазяїн, дворецький постукав, чого прислуга зі стажем ніколи не зробить.
Містично-детективне оповідання «Світло». Вдруге ніколи його не читатиму, бо не люблю історії про мертвих дітей. Вважаю, що це має бути тема табу для матерів. Власне, класичного детективу у творі мінімум. Стоїть собі будиночок під номером 19, вкривається пилом та пліснявою. Хоча якщо зробити ремонт, то він виглядав би непогано. Ріелтор ніяк не може його продати, бо за легендою в домі живуть привиди. Тож несподівано зʼявляється пані Ланкастер, як я розумію, десь віку 45-50 років.