Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у липні 2026 року Детальніше
You are here
Останній сеанс — про що книга та чи варто читати
Ця збірка містичних творів Аґати Крісті зосереджена на темах спіритуалізму, потойбічних видінь та фатальних збігів. Замість класичних розслідувань авторка пропонує сюжети, де раціональна логіка стикається з ірраціональними явищами та психологічною напругою.
Тематика:
Видавництво:
Рік видання: 2023
ISBN: 978-617-12-7636-9
Про що книга - Останній сеанс
Чи варто читати
Кому сподобається
- Дослідникам еталонних детективних інтриг
- Поціновувачам британської літературної класики
- Колекціонерам малої прози Аґати Крісті
- Читачам які шукають психологічну напругу
- Прихильникам сюжетів з акцентом на містику та таємницю
Поширені питання про книгу
- Які теми розкриваються у збірці «Останній сеанс»?
- Книга містить оповідання Аґати Крісті, присвячені містиці, спіритизму та незбагненним явищам людської психіки. Авторка майстерно виходить за межі класичного розслідування, занурюючи читача в атмосферу потойбічного та невідомого.
- До якого літературного жанру належить ця книга?
- Видання поєднує в собі елементи детективу, горору та психологічного трилера. Це нетипове для Крісті поєднання дозволяє поглянути на талант письменниці під новим кутом, де логіка межує з надприродним.
- Чому варто прочитати саме цю збірку?
- Аґата Крісті визнана найпопулярнішою авторкою всіх часів, а її твори перекладено понад 100 мовами світу. Ця книжка демонструє її вміння створювати напружені сюжети, які за кількістю перевидань поступаються лише Біблії та творам Шекспіра.
- Чи входять до книги історії про відомих детективів?
- У цій збірці авторка фокусується на атмосферних історіях про звичайних людей, які зіткнулися з містикою. Це дозволяє насолодитися майстерністю саспенсу без прив'язки до звичних образів Еркюля Пуаро чи міс Марпл.
Рецензії та відгуки на книгу (18)
Одне з небагатьох оповідань Агати Крісті, яке я взагалі не зрозуміла і яке мені не сподобалося. Тож рекомендувати його не буду. Не сподобалося мені все - і стиль оповіді, і ідея, і кінцівка. Навіть імена героїв мене не задовольняли. Просто невдалий твір. Чи невдалий і неправильний переклад. Але іншого українською, напевно, немає.
Історія, що тримає в напрузі не просто до останнього абзацу. А до останнього розділового знака. І навіть після прочитання ще десь з півгодини відходиш од цієї новели і ставиш собі питання: що це все було? Ух! Моторошно! Мені пригадався один фільм жахів з мого дитинства про ляльку, що приносила нещастя. Тоді я ще спати нормально не могла, бо ця лялька мені снилася. І від цього оповідання Агати Крісті в мене подібні емоції.
Читаючи оповідання «Стадо Геріона», мені мимохіть згадалося дитинство кінця 1980-х - початку 1990-х з магами та екстрасенсами на кшталт Кашпіровського, Чумака, танці кришнаїтів на вулицях мого міста та зцілення Марії Деви-Христос, про що день у день розповідали і що показували по телевізору. Заряджена вода, інваліди, що вставали з візка та йшли... Такий собі веселий був час.
Оповідання «Поклик крил» більше нагадує психологічний трилер. Дуже глибоке, філософське та патетичне, сповнене звʼязку психології і міфології. Я б навіть розглядала цей твір у контексті не містичної, а психологічно-філософської прози, якщо можна таке визначення дати творам відомої британської письменниці.
І знову міс Марпл, а це значить, що будь-який злочин буде розкрито, бо логіка, помножена на жіночу інтуїцію, непереможна. Стареньку пані запрошено в гості до родини Бантрі. Містер і місіс Бантрі у невеличкому колі друзів розповідають історію про Джорджа Прітчарда, однак не забувають згадати про ймовірність існування привиду в його будинку. А як інакше пояснити все те, що відбулося? Дружина містера Прітчарда була психічно хворою.
Чергове оповідання, яке тримає в драйві до останньої сторінки, я б навіть сказала - до останнього слова. Круто! Для тих, хто обожнює містику та вірить у спіритичні сеанси. Отож, психолог Едвард Карстерс отримує телеграму від свого друга доктора Сеттла. Син покійного Вільяма Кармайкла з Волдена, 23-річний Артур, життєрадісний хлопець, який збирається одружитися з дівчиною Філліс, раптом демонструє неадекватну поведінку.
Оповідання «Дружина кенія» - доволі жорстоке та криваве, в чомусь справедливе, в чомусь - ні. Принаймні вдруге я його не читатиму. Й не через жорстокість, а через те, що воно про війну. Напевно, не варто пояснювати сучасному читачеві, чому війна викликає в мене відразу і небажання читати про неї твори. Як я розумію, Крісті розповідає про Південну Африку, де йшла колись англо-бурська війна і були сильними колись позиції голландців. А може, це період опісля цієї війни.
Я б назвала цю новелу більше не детективною, а гумористичною, хоч гумор буде чорний. «Радіоприймач (Коли існує заповіт)» - це історія про конфлікт старшого і молодшого покоління, в якому гору бере…
Наш улюблений (і мій зокрема) Пуаро зʼявляється в оповіданні «Сон». Твір доволі цікавий і, на перший погляд, містичний. Еркюль Пуаро отримує листа від мільйонера містера Фарлі. Наш детектив приходить на прийом увечері, о 9:30. Вся обстановка в домі видалася йому з самого початку дивною. Приміром, швейцар попросив показати цього листа, щоб пересвідчитися, що прийшов саме Пуаро; перед входом до кімнати, в якій був хазяїн, дворецький постукав, чого прислуга зі стажем ніколи не зробить.
Містично-детективне оповідання «Світло». Вдруге ніколи його не читатиму, бо не люблю історії про мертвих дітей. Вважаю, що це має бути тема табу для матерів. Власне, класичного детективу у творі мінімум. Стоїть собі будиночок під номером 19, вкривається пилом та пліснявою. Хоча якщо зробити ремонт, то він виглядав би непогано. Ріелтор ніяк не може його продати, бо за легендою в домі живуть привиди. Тож несподівано зʼявляється пані Ланкастер, як я розумію, десь віку 45-50 років.