Поклик крил

Оповідання «Поклик крил» більше нагадує психологічний трилер. Дуже глибоке, філософське та патетичне, сповнене звʼязку психології і міфології. Я б навіть розглядала цей твір у контексті не містичної, а психологічно-філософської прози, якщо можна таке визначення дати творам відомої британської письменниці. 

 Перед нами два чоловіки - мільйонер Сайлас Гемер, що колись бідував, та пастор Річард Борроу, явно незаможний. Після вечері у фахівця з нервових захворювань Бернарда Селдона мільйонер доходить висновку, що він та Річард є щасливими людьми, всі інші люди - ні. Чоловіки дискутують про свої ідеали: мільйонер є матеріалістом, пастор - ідеалістом. І гроші є лише одним із предметів дискусії, проте не головним. Й погляди на життя в них, здається, протилежні. І от дорогою додому (холодно, напевно, дія відбувається взимку) Гемер (після розставання із Борроу) стає свідком одного випадку і зустрічає одного загадкового чоловіка, не просто зустрічаю - має з ним дивовижну розмову. Власне, ці два епізоди кардинальним чином змінять його життя та ставлення до дійсності і змусять здійснити кроки, на які б він раніше ні за яких обставин не пішов. Що це за два епізоди? І про який поклик крил говорить Агата Крісті? Яке відношення до цього всього має грецька міфологія та, власне, в чому є сенс буття? Питань, яке ставить це оповідання, є насправді ще більше. Чи має місце гіпноз, самонавіювання, втручання потойбічних сил чи все, навпаки, є банальним і логічним? Отож, варто дочитати оповідання до останнього рядка, аби дізнатися долю наших героїв.