Лялька з ательє

Історія, що тримає в напрузі не просто до останнього абзацу. А до останнього розділового знака. І навіть після прочитання ще десь з півгодини відходиш од цієї новели і ставиш собі питання: що це все було? Ух! Моторошно! Мені пригадався один фільм жахів з мого дитинства про ляльку, що приносила нещастя. Тоді я ще спати нормально не могла, бо ця лялька мені снилася. І від цього оповідання Агати Крісті в мене подібні емоції. 
Звичайне ательє. Дві звичайні керівниці - Сибіла Фокс та Алісія Кумб. Звичайний такий день в ательє. Звичайна клієнтка місіс Фелловз-Браун. Однак чомусь атмосфера у примірочній якась важка та непривітна. Клієнтці не дає спокою лялька, що сидить на дивані. Звідки вона взялася? Її хтось купив чи подарував? Чомусь ніхто з жінок не може пригадати, як лялька з оксамиту зʼявилася в ательє. Тим не менш, ця іграшка лякає багатьох. Не лише клієнтку, а і прибиральницю. І самих хазяйок, і працівниць ательє. Всі кажуть, що не мають ніякого відношення до неї. Ніхто, здається, її не любить. Усі бояться. А потім… потім починаються дива, коли приходиш на роботу - а лялька сидить за столом як реальна людина. І ніхто не зізнається, що це він її так залишив. А може, дійсно ніхто не залишав? Чи залишав? 
То що ж узагалі відбувається в ательє? Це чийсь злий жарт? Хтось цілеспрямовано доводить дівчат до сказу, маніпулюючи лялькою та змінюючи її розташування в кімнаті? Але з якою метою? Чи це лялька сама вміє ходити і є живою істотою? Але хіба таке може бути? Чи можна перемогти цю ляльку чи того, хто за нею стоїть? Хто ж розкриє секрет ляльки з ательє та якою є її доля? І яке відношення матиме до цього велике і світле почуття?