Знак тіні

Оповідання «Знак тіні» демонструє нам Арсена Люпена у не досить звичному для нас амплуа. Він більше схожий за поведінкою на свого візаві Герлока Шолмса з його дедуктивним методом, ніж на авантюриста і злодія. І загадка, яку блискуче розгадав Люпен, це підтверджує. Отож, вся увага - на картину, яку придбав автор оповіді. Такий собі пейзажик: галявина, колодязь, руїни грецької ротонди, сонячний годинник. І підпис: 15-4-2. Цікаво! Виявилося, що наш автор той ще шпигун. Він підглядає у підзорну трубу за своєю сусідкою, незаможною швачкою, що живе з дочкою навпроти. І у квартирі цієї Луїзи Моріс Леблан бачить таку саме картину з тим саме написом: 15-4-2. Вказаним спостереженням автор ділиться із Люпеном. І - що найприкольніше - в день 15 квітня. Напевно, що 15-4 означає пʼятнадцяте квітня. Але що значить цифра два?
Тож наші герої вирішили вистежити Луїзу. Зʼясувалося, що щороку в цей день вони з дочкою беруть кошик, купують хліб та кудись на цілий день зникають. Люпен і Леблан знаходять це місце в одному з непримітних районів Парижа. Жінка та дитина підходять до дверей у стіні, відмикають їх масивним ключем і заходять усередину. Так само робить з десяток інших людей, що також мають ключ: безхатьки, робітники, білявка із собачкою. Як же потрапити всередину та що там такого відбувається? Арсен Люпен скористався нагодою, коли син робітника вийшов на деякий час і погано зачинив двері, тож наша парочка таки змогла пройти. Однак що ж хлопці побачили? Той самий пейзаж, намальований на картині: галявину, сонячний годинник, колодязь. І купу людей, що проводять час на пікніку. Чомусь хлопці лізуть до колодязя і щось там шукають. Але все безнадійно. Ближче до вечора розчаровані гості розходяться, щоб за рік знову зібратися на пікнік. 
Містика? Секта? Що може обʼєднувати з десяток незаможних людей і що саме вони шукають? І чому Арсен Люпен вирішив їм підіграти і допомогти рівно через рік знайти цю річ? Дивовижна історія, що нагадала мені «Золотого жука» Едгара По.