Шалик із червоного шовку

Оповідання, в якому Арсен Люпен доводить, що є спритнішим та кмітливішим від інспектора Ганімара й що чудово опанував дедуктивний метод. Складається враження, що перед нами не хитрий злодій, а справжній детектив, що здатен розслідувати будь-яке вбивство. Цей твір - саме про вбивство. 
Перед нами чергове протистояння Арсена Люпена і Ганімара. Цього разу Люпен повідомляє інспекторові про вбивство дівчини із червоним шаликом і надає інспекторові знайдені ним докази.   Люпен доручає інспекторові розслідування, та просить за місяць принести сюди, в цей будинок, другий клаптик червоного шалика. Ось така от примітивна умова. Невже Люпен став настільки сентиментальним, що пожалів нещасну вбиту? Однак він же шляхетний злодій, і ми про це знаємо. Ганімар дійсно невдовзі дізнається про скоєний злочин і завдяки підказкам Люпена швидко виходить на потенційного вбивцю. От вона, слава! І плювати, звідки Люпен знає деталі. 
Читач має бути здивованим: Арсен Люпен - відомий злодій, чого раптом він взявся за розслідування кримінальної справи? І для чого йому потрібна друга частина шалику? А ще - чому Ганімар має піти на поступки і принести її? І чи дотримає він слова, чи принесе? Отож, буде цікаво, іронічно і логічно. Шкода лише дівчини, яку дійсно було вбито. Ну, і не слід забувати про різні хитрощі, до яких вдається Люпен, аби без загрози для власного життя спілкуватися з інспектором і не боятися бути спійманим. Укотре пересвідчилася, як майстерно Леблан може поєднати серйозний детектив із дотепним викладом, здається, поєднав непоєднуване - життя і смерть, гумор і трагедію, хитрість і недалекоглядність.