Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Загальне мовознавство в університеті
Зауважу, що перед нами саме підручник для вищої школи, по-друге, для філологічних спеціальностей. Школярам його читати не варто. Я мала з ним справу на пʼятому курсі університету, коли вивчала загальне мовознавство. Книга складається з декількох розділів, зокрема присвячених мовознавству як науці; історії мовознавства; теорії мови; методології мовознавства.
Мій перший підручник в університеті
Читаю: «Вступ до мовознавства. Кочерган», - і згадую 2001 рік, коли вступила до університету на історико-філологічну спеціальність. Підручників видали мало. Із вступу до мовознавства був старенький радянський підручник, а от підручник Кочергана якраз відповідав програмі і був сучасним. Тож довелося його купувати, бо бігати в бібліотеку щодня і робити ксерокопії було дорожче.
Один з центрів шістдесятників
Перед нами брошура обсягом у 60 сторінок. Це коротка історія Клубу творчої молоді «Сучасник», що функціонував у Києві у 1960-1965 роках і був оплотом шістдесятників. Сергій Білокінь повʼязує історію клубу із сучасністю; йому вдалося особисто поспілкуватися з деякими активними шістдесятниками, долучитися до відкриття Музею шістдесятників. Загалом оцінювати цю брошуру можна як допоміжний матеріал до уроків історії України в 11 класі. Тут немає якоїсь унікальної інформації, активного використання архівних матеріалів.
Одна з перших книг про голодомор
Кожен історик-професіонал, почувши про Роберта Конквеста, одразу скаже, що йдеться про найвідомішого дослідника голодомору 1932-1933 років та автора книги «Жнива скорботи». Власне, читати цю монографію не просто; ще важче дивитися на світлини - хай поганої якості, хай чорно-білі. Психіка має бути доволі сильною, щоб осягнути масштаб трагедії українства, щоб не кричати від болю, читаючи сторінку за сторінкою. Скажу відверто: придбала цю книгу років з двадцять тому за смішні гроші, сіла читати і плакала. Особливо обурювали мене історії про людожерство, яке мало місце в ті роки. На жаль.
Детектив на декілька вечорів
Це вже третій роман авторки, який я прочитала. Він сподобався мені більше, ніж «Глибоко під водою», однак менше, ніж «Жінка в потягу». У принципі Гоукінз собі не зраджує і знову подає опис трагедії вустами головних героїв. Однак цього разу персонажів стає менше, тож заплутатися не вийде. Перед нами класичне вбивство молодого художника Деніела, людини неоднозначної, яку навряд чи можна назвати позитивним героєм. Є три жінки, кожна з яких могла скоїти злочин. І кожна мала на це підстави. Я одразу відкинула Лору зі списку підозрюваних: це було б банально і нелогічно.
Непогано, але не шедевр
Коротко можна було б сказати так: «Очікувала більшого». Напевно, «Дівчина в потягу» є все-таки шедевральним твором, тому від авторки хочеться прочитати щось подібне. У новому романі Гоукінз використала той самий підхід: оповідь від першої особи героїв, часові ремінісценції. Однак героїв надто багато. Більше десяти. І звичайний читач легко може заплутатися, тим більше, що унікальності не вистачає. Друге - це забагато нецензурної лайки. Я розумію, що у невеличкому містечку багато хто матюкається, але чи варто на цьому аж так наголошувати увагу? Третє. Сюжет.
Кіно є цікавішим
Якби не Леді Гага, навряд чи я дивилася б кінофільм про Дім Ґуччі, якби не моя подруга, що дуже любить читати, я б ніколи не взялася читати цю книгу. Скажу так: краще спершу подивитися кінострічку, щоб не заплутатися в родинних звʼязках, хоча у фільмі є багато вигаданого, наприклад, у Мауріціо було дві дочки, а не одна; так само в Альдо було декілька синів. Однак режисер і сценарист змогли витиснути із книги максимум, викинувши зайві сюжетні лінії та персонажів. І фільм мені сподобався більше від книги.
Чарівна історія кохання
Перш ніж прочитати твір Шолом-Алейхема слід ознайомитися із «Піснею пісень» з Біблії, де йдеться про кохання царя Соломона до дівчини на імʼя Суламіф (повість «Суламіф» є в Олександра Купріна). Шолом-Алейхем бере за основу своєї розповіді любовне тло: для нього Бузя - це ніби Суламіф, коли у хедері Шимек вивчає «Пісню пісень», він згадує свою двоюрідну сестру Бузю. Чотири рази у творі головний герой нагадує, хто така Бузя - це дочка його померлого брата Бені, яку батьки Шимека виховували як свою рідну.
Серія популярних книжок
У часи, коли інтернету ще не було, ми, студенти, купували книги серії «100 великих», які спершу видавалися російською мовою. Купували, а потім перекладали на українську і писали реферати. Це була звична річ для студентів нульових років. Тож найкращим подарунком двадцять років тому була одна з книг серії. Звісно, що зараз подібні видання не є актуальними. Що являє собою книга? Це біографія найвідоміших ста українців, серед яких Петро Могила, Іван Мазепа, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Довженко, Василь Стус, Валерій Лобановський. Невеликі нариси, без посилань на джерела.
Міркування про російсько-українські культурні звʼязки
Відома літературознавиця Віра Агеєва ще до початку повномасштабного російського вторгнення написала монографію, в якій замислюється про культурне протистояння російської та української спадщини. Зокрема авторка аналізує творчість Григорія Квітки-Основʼяненка («Маруся», «Сердешна Оксана»), Тараса Шевченка («Катерина»). Образ покритки є дуже вдалим, адже відмовилися від своїх дітей та звабили дівчат у творах якраз росіяни (москалі). Так само детально розглянуто русифікаторську політику влади у Київській духовній академії, в якій здобував освіту у 19 столітті Іван Нечуй-Левицький.