Вайбова рецензія 29.0. Бурундук, той що Бондарук

Книга Івана Андрусяка «28 днів із життя Бурундука» - це реальна жиза для кожного, хто хоч раз почувався аутсайдером у класі або мріяв про суперсили, щоб розкидати всі трабли одним махом.
Головний герой Івась Бондарук, якого всі кличуть Бурундуком через його щічки та певну неповороткість - це максимально зрозумілий персонаж, у якому впізнаєш себе. Він не ідеальний Гігачад, він просто малий, який хоче подобатися дівчаткам, не отримувати на горіхи від фізрука і якось вижити в цьому шкільному пеклі.
Автор дуже круто вхопив вайб підліткових комплексів, коли ти дивишся в дзеркало і бачиш там суцільний крінж. Івась намагається знайти «магічну кнопку», щоб змінити себе: то він занурюється в дієти, то шукає порятунок у містиці чи якихось дивних обрядах. Це виглядає дуже смішно, але водночас ти відчуваєш його біль, бо це про пошук ідентичності.
Андрусяк пише без душних повчань, він просто показує, як Бурундук набиває гулі. Дуже зайшов гумор, він тут гострий і сучасний, без пудри тих, кому за 40. Книга показує, що всі твої «недоліки» - це насправді твої фішки, і щоб стати крутим, не треба перетворюватися на когось іншого. Треба просто прийняти свій вайб і перестати себе гризти.
Це історія про те, як пацан дорослішає за 28 днів більше, ніж за попередні роки, бо починає шарити, що справжня сила  в характері, а не в м’язах чи магії.

Це топове читво, щоб розслабитися, прочекати свої страхи і зрозуміти, що бути Бурундуком - це цілком ок, якщо ти при цьому залишаєшся трушною людиною. Сюжет летить швидко, діалоги живі, а фінал залишає приємний післясмак, ніби ти щойно перетер із кращим бро про всі свої секрети. Якщо хочеш щось легке, але з сенсом, то історія Бондарука - це саме той контент, який залітає з першої сторінки.