Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Відгук про книгу: Вольне кохання
(1 оцінок)
Опубліковано Сергій Іщенко Ср, 02/25/2026 - 23:33
Це жорсткий розтин того, що стається, коли банальну хіть загортають в обгортку «передових ідей».
Сюжет б'є навідмаш: дві забезпечені «солом'яні вдови» скидають із себе чоловіків та дітей, щоб цинічно погратися у «вільне кохання». Письменник блискуче препарує їхнє лицемірство. Уся їхня гучна боротьба за «волю серця» - це лише тваринне бажання інтиму без жодних зобов'язань. Вони використовують модні європейські гасла виключно як ширму для власної порожнечі та розпусти.
Мені зайшов фінал. Наразі всі отримали те, на що заслуговують. Письменник не висловлює жодного жалю абсолютно ні до кого. Суха констатація об'єктивної дійсності. От читаєш цей твір і від кожного персонажа геть тхне. Так, риторика автора після двох розділів стає м'якшою і поступливішою, і навіть є моменти симпатії, але скоріше не через людей, а через Полісся.
Жінки, які вважали себе хитрими мисливицями на чужі серця, самі стають або ж певен стануть (як от Іринка) жертвами своєї ж брудної гри. Нечуй доводить жорстокий факт: коли ти скасовуєш мораль і керуєшся лише інстинктом, будь готовий, що тебе так само холоднокровно використають і викинуть на смітник.
Блискуча ліквідація псевдоморалі, яка сьогодні читається як гострий психологічний трилер.
Коментарі
Вам сподобалась кінцівка де Ірина вийшла заміж за панича Никандра і поїхала в село, де їй було нудно і йде від нього до Аристида, якого теж покидає через багатого князька і тікає з ним у Париж?Вольне кохання то в них просто вольне, отримали по заслугах лише чоловіки , що в оповіданнях рідкість! То все вагітних дівчат покидають в інших книгах!
Здається, в цьому оповіданні вагітних та кинутих дітей не було. Хоча я можу помилятися, звісно. Оповідання мені більше здалося схожим на іронію та стьоб з таких панянок. Зважаючи на те, що Нечуй-Левицький мав духовну освіту та не був одруженим, цілком ймовірно, що подібна поведінка жінок викликала в нього огиду.
Якщо прочитати мій коментар то я пишу, що нова кінцівка, ми скільки відгуків написали де дівчат покидають, і вагітних! А Іван Нечуй Левицький зробив навпаки!!! Мені просто цікава думка автора відгуку, що йому сподобалось така кінцівка! Тут є стьоб, але кінцівка де Ірина кидає одного чоловіка, тікає з другим і того ж кинула , йде до третього і їде в Париж… Мені кінцівка не сподобалась! Показали жадібність та непостійність жінки , тут жертви більше чоловіки! Кожен розуміє по свому видно
Дякую за реакцію. Завжди вітаю дискусію під відгуком. Це спонукає відкрити книгу заново і перевірити пам'ять і враження.
Весь розділ І показує нутро цих жінок і їх гулящу натуру. Не скажу, що чоловіки у творі геть непорочні але автор однозначно мав на меті зосередитись на вадах даного типу панянок. У ІІ розділі говориться про "лігу вольного кохання", тобто без обов'язків, а лише заради похоті, звідси і назва. В цілому не дуже вдало висловився у відгуку щодо фіналу. Отож, чому мені він зайшов, бо наразі всі отримали те, на що заслуговують. Письменник не висловлює жодного жалю абсолютно ні до кого. Суха констатація об'єктивної дійсності. От читаєш цей твір і від кожного персонажа геть тхне. Так, риторика автора після двох розділів стає м'якшою і поступливішою, і навіть є моменти симпатії, але скоріше не через людей, а через Полісся. Стосовно тези "отримали по заслугах лише чоловіки , що в оповіданнях рідкість!"..не згоден абсолютно. Нечуй-Левицький жорстко пилососить в творі саме жінок, що для нашої літератури от точно рідкість, за що йому респект. Та й цитую щодо тіток: "Одну відьму цілуєш зранку в руку, а другу в чоло". І чи думали ви над тим, що чекає Іринку надалі ? Бардель Парижу в кращому випадку!
Додам, що «ліги вільного кохання» - то була популярна історія у 1908 році. Якщо почитати київські газети того часу, то про ліги писали дуже активно, і про оргії, що там відбувалися. Але так жодної реально існуючої ліги ніхто не знайшов. Так само Нечуй-Левицький згадує про роман Арцибашева «Санін», в якому оспівано вільне кохання та було чимало еротичних моментів. Книга розривала основи патріархального суспільства, як і твори Леоніда Андреева і Федора Сологуба, про яких теж пише Нечуй-Левицький. Тому я все-таки вважаю, що то стьоб з таких панянок, які начиталися бульварної жовтої преси і сучасного «порнографічного» чтива. За цим оповіданням можна досліджувати історію повсякдення початку 20 століття! Насправді, це унікальне джерело інформації для істориків, й шкода, що про нього так довго мовчали.
Виходить, що твердження Нечуя-Левицького про те, що подібні організації були викриті поліцією є фейком? Та все ж в плані зображення історичного тла епохи та тенденцій літературного життя абсолютно згоден. Твір схожий на світську хроніку. Але чи стьоб ? ... Як на мене автор дуже злий як на жінок, бо історія зображена в творі - безперечно реальна і має своїх прототипів (не досліджував це питання, але в тому певен) так і на популярність творів такого "низькопробного жанру" , а не його, мабуть))
Чому фейком? Твір видано 1909 року, коли суспільство ще не відійшло від історій про ліги. Про їхню фейковість кажуть сучасні науковці, яким доступні документи пізнішого часу. Автор перебував в атмосфері, створеній журналістами. А вони писали, приміром, про лігу «Дорефа», що в Києві налічувала сотню учасників. Та, якщо чесно, це питання є малодослідженим. Я особисто бачила 1-2 згадки про ці організації. Тому твір Нечуя-Левицького є дійсно важливим для істориків і соціологів, що досліджують суспільство початку 20 століття.