Покутська трійця

Василь Стефаник, Лесь Мартович і Марко Черемшина належать до так званої «Покутської трійці», бо родом із Західної України, писали твори діалектом. Саме через цей діалект, якщо чесно, я не дуже розуміла зміст новел. І якщо Василь Стефаник більш «розкручений», особливо його твори «Новина» (батько вбив одну зі своїх дочок, а друга відпросилася, проте на неї чекають злидні і важка доля) та «Камінний хрест» (еміграція до Канади галицького селянства через малоземелля наприкінці 19 - на початку 20 ст.), то от про Леся Мартовича цього не скажеш. У збірнику я звернула увагу на три новели - «Грішниця», «Булка» і «Гарбата». Я б сказала, що на відміну від Стефаника Мартович надає своїм творам сатиричного звучання. У новелі «Грішниця», на початку 1990-х віднесеній до еротичної прози, у сатиричній формі автор подає зізнання хворої сільської жінки перед своїм чоловіком у подружній зраді. Спершу Аничка кається у крадіжці, потім в тому, що довела опосередковано до смерті сусідкв, а потім повідомляє, що зраджувала з Іваном - чоловіком померлої. Однак найцікавіше, що чоловік Анички Андрійко в курсі про її зради, його все влаштовує, бо дружина в нього роботяща. Смішно, що Аничка не знає, хто батько їхніх дітей, проте Андрій вважає, що раз він дітей виховав, то діти його. Реготала я й з новели «Булка», в якій урядник у десятім ранзі Мілько пішов випити лікеру до свого приятеля і проходив повз булочну, де його побачив пан маршалок. Останній вирішив, що Мілько купував у магазині (склепі) дешеву булку, що не відповідало рівневі чиновника. Тому Мілько наляканий, що піде поголос, з нього будуть сміятися, і через ці булки він три ночі не міг спати. Дійсно, Мартович показує відірваність чиновництва від життя просто народу, його підлабузництво та боягузтво. А от новела «Гарбата» через написання її діалектами мені залишилася не дуже зрозумілою. Три хлопці хотіли випити гарбати (якогось недорогого напою типу чая), заради цього мали потрапити на панську кухню, проте їх зловили охоронці, вказали виконати фізичну працю, вдарили, а потім дали винагороду - гарбату. З одного боку, читати новелу було весело (якщо я правильно зрозуміла зміст), бо хлопці геть малі, один не вимовляв правильно ще всіх звуків, та й взагалі страх перед індиком чи бугаєм говорить сам за себе. З іншого боку, сатира і гумор прикривають соціальну нерівність та злиденне становище селянства, ставлення до сільських дітей, яких не шкода побити пановій прислузі. Чимось нагадало збірку Володимира Винниченка «Намисто».