Весна може бути рзною

От які картини малює ваша уява, коли ви чуєте слово «веснянки»? У мене це діточки, що бігають галявиною, дарують один одному коржики, усміхаються і радіють теплим сонячним дням. Така собі мила ідилічна картина. І таким моє уявлення було б завжди, якби не ця книжечка Грабовського.

Ось тут і згадуєш, що в цілому образ весни і пробудження класичний для історії. В пам’яті зринає «весна народів» 1848-49 рр. Чим не алегорія до пробудження національної свідомості  бездеравних народів. От і в Грабовського подібна історія… в кращих традиціях когнітивного дисонансу. Поет живе в реаліях російського імперського тиску, потрапляє в лещата тодішньої правової системи, логічно  шлях зазвичай в такому випадку один – Сибір з її вічною мерзлотою. І саме в таким умовах ти чекаєш на весну і на той черговий соціальний вибух, на ще одну спробу звільнення. Саме про це його поезія. Про те як навколо тане сніг, оживає земля і все навкруги, лишень суспільство давно заціпеніло, ніби в зимовому сні і ніяк не зкине з себе кайдани льоду і смутку.

І ось ти читаєш чергову веснянку зі збірочки, відсуваєш такий знайомий з дитинства музичний ритм, хочеш зрадіти, а не виходить. Не виходить, бо серед рядків звучить хроніка політичного в’яязня. Так, енергія опору присутня. Присутня і надія, і віра в те, що весна нарешті переможе, як і українська свідомість. Нажаль, подібні тексти стали класичними для нашої літератури тоді і не втратили свого значення наразі. Та й, як виявляється, навіть ось такий собі класичний фольклор в устах умілого поета може перетворитися на дієву зброю.