Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Чарівна історія кохання
Перш ніж прочитати твір Шолом-Алейхема слід ознайомитися із «Піснею пісень» з Біблії, де йдеться про кохання царя Соломона до дівчини на імʼя Суламіф (повість «Суламіф» є в Олександра Купріна). Шолом-Алейхем бере за основу своєї розповіді любовне тло: для нього Бузя - це ніби Суламіф, коли у хедері Шимек вивчає «Пісню пісень», він згадує свою двоюрідну сестру Бузю. Чотири рази у творі головний герой нагадує, хто така Бузя - це дочка його померлого брата Бені, яку батьки Шимека виховували як свою рідну.
Серія популярних книжок
У часи, коли інтернету ще не було, ми, студенти, купували книги серії «100 великих», які спершу видавалися російською мовою. Купували, а потім перекладали на українську і писали реферати. Це була звична річ для студентів нульових років. Тож найкращим подарунком двадцять років тому була одна з книг серії. Звісно, що зараз подібні видання не є актуальними. Що являє собою книга? Це біографія найвідоміших ста українців, серед яких Петро Могила, Іван Мазепа, Леся Українка, Іван Франко, Олександр Довженко, Василь Стус, Валерій Лобановський. Невеликі нариси, без посилань на джерела.
Міркування про російсько-українські культурні звʼязки
Відома літературознавиця Віра Агеєва ще до початку повномасштабного російського вторгнення написала монографію, в якій замислюється про культурне протистояння російської та української спадщини. Зокрема авторка аналізує творчість Григорія Квітки-Основʼяненка («Маруся», «Сердешна Оксана»), Тараса Шевченка («Катерина»). Образ покритки є дуже вдалим, адже відмовилися від своїх дітей та звабили дівчат у творах якраз росіяни (москалі). Так само детально розглянуто русифікаторську політику влади у Київській духовній академії, в якій здобував освіту у 19 столітті Іван Нечуй-Левицький.
Не можна не плакати
Романи Артура Гейлі, за винятком «Детектива», можна вважати яскравим прикладом виробничого роману. Цього разу ми поринаємо в атмосферу провінційної лікарні у штаті Пенсильванія. 1950-ті роки. Лише нещодавно винайшли антибіотики. Очільник патологоанатомічного відділення Пірсон не встигає за новими науковими відкриттями. Після смерті дружини він перестав слідкувати за своєю зовнішністю та за технологіями. А коли приходить молоде покоління лікарів, що вказує на зміни та помилки, чинить спротив. І все б нічого, якби через цю впертість не загинуло недоношене немовля.
Імпресіоністичне марево
Повість «Пан» вважається найвидатнішим твором Кнута Гамсуна. Однак йдеться про античного Бога Пана, що асоціюється із незайманою природою, а не про хазяїна над кріпаками. І спершу так і здається. Глан втомився від міської суєти і приїжджає у ліс, де спокійно живе собі в хатинці. Чимось нагадує «Інтермецо» Коцюбинського, який у новелі зізнається, що його втомили люди. Потім Глан закохується в місцеву красуню Едварду. Тут у мене вже асоціація із «Олесею» Купріна. А потім сюжет настільки закручується, що тут уже більше схожості із «Кармен» Проспера Меріме.
Книга для тих, хто ще не знає, що таке дитина
Реакція на цю книгу серед моїх знайомих є неоднозначною. Моя сестра сказала, що нічого нового не дізналася, що авторка дає поради на основі власного досвіду. Натомість мені книга сподобалася, напевно, тому, що я майже нічого не знаю про немовлят і трохи боюся. Перше материнство не є простим. Так, мені іноді здавалося, що авторка, попри те, що має двох дочок, є кандидатом наук, працює у США, якось невпевнено описує свій досвід. Толком не може пояснити, коли слід припиняти грудне вигодовування, коли слід покласти дитину до ліжечка, коли дитина має сідати на горщик та розмовляти.
Бунт письменниць
Перед нами дванадцять історій про жінок епохи модернізму - відомих і не дуже українських письменниць. Марко Вовчок, Олена Пчілка, Ольга Кобилянська, Грицько Григоренко, Ірина Вільде та інші. Біографія кожної - то ціла історія, за сюжетом якої можна зняти серіал. Ось еротичні походеньки Марії Вілінської, її любощі із Паньком Кулішем, що спокійно мав собі дружину; а ось її пригоди в еміграції з молодими коханцями. І коли вона встигала писати свої твори під псевдо Марко Вовчок? Ось борчиня за рівні права жінок в Австрії Ольга Кобилянська, яка відверто освідчується у коханні чоловікові.
Борчиня за волю
Творчість Олени Теліги сповнена патріотизму і боротьби. Це так звана «чинна» поезія: боротися треба «до самого чину» за відродження України та її свободу. У поезії «Сучасникам» поетка пише: «Не треба слів! Хай буде тільки діло!» Тут яскраво простежується протиставлення пасивності й активності, спокою та руху, пристосуванства і боротьби, апатії й боротьби. Авторка закликає сховати свій біль й ламати раптовий порив. Для неї головним є союз непоєднуваного: щастя і болю, душі і тіла, вона купає свою душу у холодній зливі.
Патріотична поезія
Кожна поезія Олега Ольжича сповнена патріотизму та віри в незалежність України, в її відродження. Крім того, відчувається, що автором є професіональний історик та археолог, який у кожному епізодові української історії бачить боротьбу за визволення. У вірші «Археологія» читаємо фразу: «Ми знали мідь. Ми завжди воювали», тобто вся історія України - це історія боротьби і воєн.
Анти тоталітарне дитяче оповідання
Олег Ольжич більш відомий як історик, археолог, поет, у віршах якого чимало патріотичних нот та закликів. А от дитяче оповідання «Рудько», на перший погляд, може здатися дивним. Адже перед нами історія звичайного курчати, який живе у дворі, взаємодіє із іншими мешканцями подвірʼя, періодично захищає когось, наприклад бʼється із яструбом та Сивим, періодично перемагає чи, навпаки, програє. В образі цього курчати - півня Олег Ольжич демонструє нам непересічну особистість, яка прагне боротися проти тоталітарного режиму, попри утиски, зневіру, загибель родичів.