Місячний лабіринт

«Місячний лабіринт» - одне з оповідань збірки «Обережно, тригери», автором якої є британець Ніл Гейман. Після віршика про те, як зібрати стілець, воно йде по суті першим у збірці. Звісно, як і в інших творах письменника, багато містики та незрозумілого. На початку своєї збірки Ніл Гейман розповідає про кожен твір, що вміщено у книзі, й згадує твір свого давнього приятеля під назвою «Сонячний лабіринт», тож якщо написано про сонце, тепер варто писати про місяць. 
Зміст твору є таким. Оповідач любить мандрувати, є своєрідним туристом, що збирає інвентар із підручних речей. І от, сидячи біля магазину господарських товарів, він зустрічає старигана, який відводить його на верхівку якогось пагорбу, щоб побачити місячний лабіринт. Хто його створив - незрозуміло. Відомо, що це кущі розмарину, які колись були дуже високими. Проте з якоїсь причини люди вирішили спалити цей лабіринт, тож залишилися тільки кущі висотою з фут. Головний герой цікавиться історією цього лабіринту, який є магічним. Сюди приходили і самотні, і пари, і хворі та інваліди. Цікаво звучить фраза про лавки, на яких можна було не лише відпочити, а й вступити в інтимний звʼязок, якщо сказати більш-менш пристойно. Сюди, до лабіринту, приходила і сестра старця, жінка років пʼятдесяти, яка мала жіночу хворобу, їй лікаря радили все видалити, та вона прийшла сюди, походила лабіринтом, а потім народила те, що мали видалити. Насправді, якась дурня виходить. Кого вона народила - якогось монстра? І чому люди сюди приходили - заради пристрасті? І як сестра видужала - невже вона з кимось вступила в інтимний звʼязок? Цього я не зрозуміла, так само і те, чому лабіринт вирішено було спалити. Наприкінці оповідання головний герой ступає в лабіринт, старець дає йому поради, куди йти, щоб знайти дорогу назад, і зникає. Оригінальною є така ремарка провідника: сьогодні місяць уповні, а ми раніше ніколи не приходили в ці ночі, бо тоді чекає час розплати і живим можна не вибратися з лабіринту, доведеться бігти, але треба обовʼязково дістатися фонтану в центрі. Головний герой бачить тінь, дуже схожу на собаку або вовка, напевно, то все-таки вовк, бо він виє на місяць. Він (оповідач) у лабіринті, тож йому варто бігти. Аби залишитися живим. І це викликає в старого регіт. 
Містика та й годі. Проте картинка виглядає неймовірно якісною. Як епізод якогось фільму жахів підійшла б ідеально. І якщо оповідь від першої особи, маю надію, що головний герой зможе втекти від вовка Вульфа, інакше тоді хто нам розповідає цю історію?