В пошуках добровільної жертви

Володимир Лис для багатьох асоціюється з такими масштабними історично-побутовими сагами на кшталт «Століття Якова», де село, драма, кілька поколінь... А тут чувак бере і видає просто максимально жорсткий, суворий кримінальний детектив. Це якби твій улюблений вчитель літератури раптом прийшов на урок у шкірянці і почав розповідати про розборки мафії.

Слухай сюди, що там по атмосфері. Лис кидає нас у цей дикий світ переділу бізнесу, де правлять кримінальні авторитети, а підстави і розборки - це просто щоденна рутина. Здавалося б, ну типовий кримінальний бойовик, що тут нового? Але ніфіга! Автор вкручує туди таку хвору, майже містичну психоделіку, від якої реально їде дах.
Зав'язка просто виносить мозок: у одного дуже серйозного і жорстокого «авторитета» починає тупо самозайматися будинок. Раз горить, два горить... Ніяка пожежна чи охорона не може зрозуміти, що за чортівня відбувається. І тут спливає ця давня, максимально моторошна легенда: щоб зупинити прокляття і щоб стіни нового будинку стояли вічно, потрібна добровільна жертва. Ага, буквально жива жінка, яка сама погодиться, щоб її замурували в стіну. І починаються реальні, болючі пошуки цієї самої «жінки для стіни».

Найбільший кайф книги в тому, що ти до останнього не відстрілюєш: це реально якась чортівня і містика, чи це просто чиясь геніальна і безжальна багатоходівочка, щоб звести конкурента з розуму? Лис тут працює як справжній хірург людської психіки. Він просто бере і розрізає душі цих бандитів і звичайних людей, вивалюючи назовні всі їхні страхи і гріхи. Там така прірва темряви в людських головах, що іноді стає фізично некомфортно.

Зую даю, це дуже динамічна, похмура і круто закручена річ. Якщо тобі хочеться нашого, з рідним і знайомим менталітетом, але щоб тримало за горло до останньої сторінки не гірше за топові європейські трилери - це воно!