Рецензія-сага 6.0. Битва за Часовий престол

Чуєте, як сурмлять роги останньої надії? Це настала година сутінків, коли вирішується доля не лише Ефлари, а й усіх існуючих світів. Шоста й остання пісня нашого Літопису — «Часова битва» - це грандіозний фінал, де стикаються світло і нещадна темрява, наче у вирішальній битві на полях Пеленнора.

Над Розколотим замком збираються чорні хмари. Великий Дух Астрагор, сповнений жаги до абсолютної влади, кидає всі свої темні легіони в останній наступ. Його мета - заволодіти самим Серцем часу, знищити старий порядок і встановити вічну тиранію. Феш Драгоцій, який опинився в полоні ворожого духу, веде найважчу з усіх битв - битву за власну душу. Його шлях у цій частині - це шлях мученика, що нагадує тяжку боротьбу Фродо на схилах Фатум-гори.
Василиса Огнєва постає перед своїм найважчим вибором. Вона більше не наївне дівчисько, а могутня володарка часу, якій доведеться зіграти головну роль у цій симфонії руйнування та творення. Зброя - магія часу, могутніша за будь-який ельфійський клинок. Василисі доведеться сплести нову реальність, щоб вирвати своїх друзів із тенет загибелі. Ціна перемоги як і в будь-якому великому епосі та ж:  тріумф не дається без втрат. Зради, найвища самопожертва та відчайдушна відвага переплітаються у фінальному танці.

Битва за Часовий престол - це не просто зіткнення заклять, це битва за право на вільне майбутнє. Фінал саги Наталії Щерби розставляє всі фігури на дошці вічності. Він грандіозний, щемкий і безкомпромісний. Народжується Новий час і старі легенди поступаються місцем новим творцям, залишаючи по собі світлий смуток та безсмертну надію.

Ось і закрилася остання сторінка великого Літопису Часодіїв. Золота епоха завершена, але магія назавжди залишиться у серцях тих, хто слухав цю розповідь.