Рукописи не горять

Зустрічала цей твір на книжкових полицях у Кракові (польською мовою), в Нью-Йорку (англійською) та в Берліні (німецькою) поряд з іншими творами Булгакова. Наскільки я памʼятаю, в цьому творі негативно змальовано радянську дійсність, зокрема відома фраза про те, що квартирне питання зруйнувало людей. Чи згадати епізод, коли глядачі захотіли халявних грошей і стрибали, аби їх отримати, а врешті це виявилися папірці та етикетки. Чим це не сатира на користолюбство та неробство, бажання отримати щось на халяву, де докладаючи особливих зусиль? А образ Христа як головного героя чи міг так просто зʼявитися в радянський час, коли більшовики проводили політику боротьби із церквою? Чи фраза, що рукописи не горять? Хіба це не правда?! Напевно, цей твір дійсно варто прибрати з програми (я думаю, що це вже зроблено), частково й тому, що він надто складний не лише для учнів, а й для самих вчителів. Напевно, і читати його слід у віці 40+, коли розумієш багато речей, не зрозумілих у двадцять, тим більше у пʼятнадцять. Чи може людина змінити свою долю? Якщо Анушка пролила олію, чи можна це повернути назад? Чи завжди митець має бути бідним? На що готова піти любляча жінка, аби врятувати свого коханого? Й чого вартий чоловік, коли поряд із ним немає мудрої та вірної партнерки? Нарешті, чи такий страшний диявол (алюзія на «Фауста»), чи є люди, страшніші від Воланда? Не можу сказати, що я осягнула повністю цей твір, але він є магічним та глибоким, а читати його чи ні - то право кожного.