Природа

Памʼятаю, як наприкінці 1990-х дивилася телесеріал Олега Бійми «Острів любові». Це було еротичне українське кіно, створене за мотивами творів класиків. Одна з серій являє собою інтерпретацію новели Ольги Кобилянської «Природа». Як для початку 20 століття, новела реально революційна, адже по суті оспівує інтимні стосунки панночки із гуцулом, причому навіть не стосунки, а разовий статевий акт на лоні природи після бурі. А може, акту й не було, проте авторка так тонко підвела діалоги та мрії головних героїв, що принаймні в їхній уяві він стався. Окрім опису природи, що для повістей Кобилянської є не дуже характерним, у новелі бачимо мотиви соціальної нерівності панів і селян. Вона, панночка, спілкується вдома незрозумілою мовою, хоча чудово володіє українською; вона начитана (Толстой і Шевченко - її улюблені письменники), проте їй нема чим зайнятися. Також цікавими є натяки авторки на те, що час від часу панночка має статеві зносини, що теж у принципі тодішнім суспільством особливо не віталося. Тобто перед нами 26-річна емансипована заможна дівчина, яка надягає простий одяг та йде в ліс по гострі враження, зустрічає там молодого гуцула, якого вже бачила в себе на дворі, і зваблює його. Він довго не може її забути. Вона ж каже йому шукати її. Та чи готовий він до цього? Напевно, що ні, і цей еротичний епізод так і залишиться у памʼяті обох лише епізодом.