Через кладку

Коли я почала читати цю повість Ольги Кобилянської, то здивувалася, чому твір не включено до шкільної програми й чому ми не вивчали його в університеті. Десь посередині тексту мені стало нудно і нецікаво: Кобилянська уповільнила сюжет і цим майже прибрала гостроту, розтягнула історію завдяки думкам і листам головних героїв, хоча можна було повість скоротити вдвічі. Головна героїня - Маня Обринська, молода дівчина, що мріє про рівність із чоловіками, про навчання за кордоном. Чим не головні героїні «Людини» та «Царівни»? Вона їздить верхи та готова навіть одружитися із престарілим професором, аби він підтримав її у прагненні до навчання. Вона не боїться самотності та боротьби. Маня закохана в Богдана Олеся, що старший від неї років на 8. Це інтелігент, який живе з мамою. І цим усе сказано. На початку оповіді йому 35 років, він не хоче змінювати життя, не особливо горить бажанням одружуватися. Періодично він згадує Маню, як років з 10 тому він і вона мали перейти кладку з протилежних боків річки, як він допоміг це зробити. Богдан дружить із молодшим братом Мані Нестором, випадково зустрічає його через роки, дізнається про бажання Нестора допомогти людям, служити народові. І тут Богдан доходить думки, що він кохає Маню і хоче сина. Однак ніяких дій не робить для цього. Матір Богдана категорично проти Мані, бо вважає, що вона не рівна, засуджує її фемінізм, переконана, що краще синові бути з матірʼю, ніж аби з ким. Я ще не дочитала повісті, боюся читати, бо щось мені підказує, що не наважиться він піти проти матері і змінити своє життя. На жаль, у моєму житті траплялися чоловіки подібного психотипу, які відмовлялися од особистого щастя заради спокою матері. Цікаво, чи такого самого чоловіка описує пані Ольга.