Коріння ідентичності

Придбала цю книгу років з двадцять тому, але так і не змогла дочитати. Закинула на половині. Чому? Бо написано важко. Перед нами статті відомого в історичних колах науковця з Канади професора Зенона Когута, що друкував їх з 1977 по 2002 роки. Для сучасного читача знайти ці матеріали непросто, та й сама книга «Коріння ідентичності» вже зараз є раритетом. Дехто з читачів вважає, що книги 1990-х та 2000-х є мотлохом, мовляв, що там можна прочитати людині у 2026 році? Парадоксально, але саме історичні видання того періоду є унікальними, бо знайомили читача із забороненими в радянські часи працями, із творами представників української діаспори, саме тоді ми вперше почули про голодомор, репресії 1930-х років, змогли ознайомитися із спогадами діячів Української революції. І якраз зараз історичній науці не вистачає подібних книг - з археографії, мемуаристики тощо. Тому можна, звісно, вважати збірник статей Когута унікальним. У вступі до українського читача автор порушує питання української ідентичності. Він пишається тим, що є українцем, але усвідомлює, що на Заході мало знають про те, хто такі українці, - знають росіян, знають українських націоналістів, антисемітів. Тобто навішують ярлики. Тож ця книга - про руйнування стереотипів, Пан Когут розглядає взаємини України, Росії та Білорусі у 16-17 століттях, досліджує українську еліту Гетьманщини, розвиток малоросійської самосвідомості і українське національне будівництво, автономію Української Православної Церкви, російсько-українські відносини впродовж століть, повстання Хмельницького та Коліївщину, історичні дослідження в незалежній Україні. Цікава проблематика, проте написано важкувато - все-таки читати праці представників діаспори важко. Проте для української історіографії книга надзвичайно важлива.