Орки

Девʼята книга про чарівну Країну Оз. До речі, Френк Баум вважав її найкращою та найулюбленішою. І дійсно сюжет цієї історії є доволі добрим та оригінальним, а в центрі оповіді - романтична лінія кохання принцеси Глорії і помічника садівника Пона. У восьмій частині письменник також включав любовну лінію, однак радше як епізодичну, а тут вона є своєрідним лейтмотивом. І вкотре автор дивує тим, що називає книги геть неправильно. Як на мене, головним героєм тому є зовсім не Страшило, хоч його і було відправлено доброю чарівницею Гліндою на допомогу капітану Біллу та Тротті з Ґудзиком. Роль опудала є швидше символічною - він нагадує нам про існування Країни Оз та її чудових мешканців, бо перша половина книга геть не про Оз. Головний герой - то пташка Орк, яка супроводжує капітана і дівчинку після трощі, врешті, рятує Страшила, капітана та всіх добрих героїв разом з іншими орками, що прилетіли з Оркінії. Ще в сюжеті мені сподобався епізод із чарівними ягодами, що росли на острові: зʼїв рожевий плід - зменшився до розміру кузьки, зʼїв фіолетовий - знову став великим. Оригінальною є оповідь про чоловіка, що має вдосталь їжі, але живе без води, пʼючи лимонад. Цікаво для підлітків читати про кохання. Закохана Глорія має правити своєю державою, проте самозванець не дає їй цього робити і прагне одружити із заможним чоловіком. Однак дівчина любить Пона. Тож зловмисники вирішують запросити чаклунку, аби та заморозила серце Глорії, а капітана перетворила на коника. Тож магія і віра в перемогу кохання над усіма небезпеками є родзинкою тому. Втім, Френк Баум не міг не додати до твору ванілі та алогізму. Останні сторінок десять читати неможливо через оспівування Озми, Дороті та Країни Оз, а от алогічним є те, що і Глінда, і Озма бачили у своїх казкових гаджетах події, що сталися із Троттою та капітаном; бачили, як капітана перетворено на коника, як серце принцеси стало холодним. Бачили - і мовчали. Точніше не так: Глінда відправляє Страшила допомогти друзям і перемогти самозванця з чаклункою. Відверто кажучи, із опудала такий-собі вояка. І чому Озма ніяк не відреагувала, що в її королівстві знову чаклують попри заборону? Коли треба, то Озма спокійно переносить людей до себе в місто, чому ж тоді вона не перенесла капітана і Ко? І хіба вона не бачила, що то крутий і порядний моряк? Ось тут знову Френк Баум розчарував, не продумавши сюжету до дрібниць.