Записки сільського єврея

Цю книжечку я б радила прочитати тоді, коли настрій не дуже, а хочеться чогось легкого і у той же час невеликого за обсягом. «Записки сільського єврея» стали для мешканців Житомира своєрідним бестселером 1990-х - початку 2000-х. Пан Вʼячеслав (нині покійний) був знаковою постаттю в інтелігентних колах нашого міста, очолював Літературний музей. Свого часу приходив до нас в університет і читав уривки своїх «Записок». Це було з гумором та самоіронією. Відзначу, що автор не приховує своєї національності, навпаки, використовує її як колоритну рису свого героя. По суті, це біографічні нотатки вчителя російської мови і літератури, якого занесло в українську глибинку. Така річ була звичною для випускників філфаку, які вчилися на бюджеті і три роки мали відпрацювати за направленням. Тож події у тексті відносяться або до останніх десятиріч Радянського Союзу, або до перших років незалежності. З гумором та авторським стилем Шнайдер розповідає про непросту долю вчителя, про сусідів молодого інтелігента. Особливо всім подобаються епізоди зі старою бабою, в якої ще може виникнути сексуальне бажання до вчителя. 
Звісно, це не рівень Шолом-Алейхема, хоча за манерою оповіді трохи схоже. Напевно, тому, що обігрується стереотипи сприйняття українцями євреїв та євреями українців. Однак все у книзі подано дозовано і в міру. Я читала й отримувала справжнє задоволення.