Кожен повинен зробити вибір

У повісті «Коли настане день» Богдан Рута підіймає важливе філософське питання вибору. І демонструє цей непростий вибір, який мають робити головні герої. Соломія - дівчина родом із Західної України, спадкова відьма; навчалася на історичному факультеті в Києві, спеціалізувалася на археології. Рано залишилася без батька. Тож її прихистив дядько Гордій - мольфар. Тепер Соломія працює в музеї у Києві та бере участь в археологічних розкопках скіфських курганів. Під час дослідження вона знаходить єгипетську табличку, на яку полюють чорний мольфар та його свита - вовкулака та упир. Саме їх дівчина бачила у своєму віщому сні. Так от, Соломія приїжджає до мольфара Гордія на Франківщину, аби разом знайти в лісі озеро, де треба потопити цю табличку, інакше зло виграє двобій. Разом із ними мандрує Олекса, це характерник, що перетворюється на сокола (Соломія літати не вміє - цікава відьма?!, натомість вона вміє перетворюватися на кішку). Повість являє собою подорож цієї трійці Карпатами в пошуках озера. На шляху вони зустрічають потерчат, мавок, лісовика, не раз бʼються із чорним мольфаром, упирем та вовкулакою, врешті, спершу темні сили викрадають табличку, а потім дядько Гордій потрапляє в замок до чорного мольфара, свого колишнього приятеля Марка (посварилися через дівчину, яка обрала Гордія і потім померла), забирає табличку. І тепер хтось із тріо має віддати своє життя і врятувати людство. І цим супергероєм виявляється Олекса, який тоне в озері зі словами кохання до Соломії. Він зробив свій вибір. А наприкінці книги ми бачимо, що Соломія виховує сина, якого назвала Олексою. Типу хепі-енд. 
Розбавляють подорож до озера історії з життя головних героїв. Зокрема нещасливих кохань Соломії. Як на мене, автор трохи перемудрив із цими історіями. Складається враження, що юність дівчини - то не навчання, а суцільні амури: то хлопця причарувала, який її не кохав; то спала з чоловіком, в якого була інша і він обрав саме ту, іншу; тепер от з Олексою в лісі встигнула завагітніти. 
Мені здалося, що автор писав такий собі екшн якраз для екранізації. Дуже багато діалогів. Драйвовий сюжет. Чимось нагадало мені «Довбуша», якого я нещодавно прочитала. Ну і не забули всіх наших лісових фентезі-друзів додати: така собі суміш «Тіней забутих предків» і «Лісової пісні». Ця схематичність трохи мене розчарувала, нагадала мені комікси про супергероїв, де всі такі круті, а обрати найкрутішого важко. Так я і не зрозуміла, чому відьма Соломія не вміє літати. І чому в неї немає мітли, хоча описати її ідеальну фігуру та купання голяка письменник не забув. Але в цілому твір доволі легкий для читання і залишає приємні емоції.