Романтичний Богдан

Трилогію «Богдан Хмельницький» було написано Михайлом Старицьким наприкінці 19 століття, у 1894-1897 роках. Зважаючи на обсяг кожного тому (а це по 600 сторінок, плюс-мінус), дійсно можна вважати відомого українського драматурга ще й топовим прозаїком. Тобто десь за рік-півтора письменник видавав по тому. Геніально! 
Для істориків ця книга є must-read. Власне, я її в університетські роки і прочитала, щоб закріпити пройдене на парах. Загалом мені сподобалося, читається захоплююче, особливо другий том. Відзначу, що Старицький зробив роман прийнятним і для чоловічої, і для жіночої читацької аудиторії, - тут є як опис батальних битв, так і любощі. Оце якраз мене захопило найбільше. І ще додам декілька моментів для тих, хто міг би закидати автора помідорами. Роман є доволі тенденційним. А інакше б його не надрукували за часів перебування українських земель у складі Російської імперії. Тож не дивуйтеся, що Хмельницький молиться на російського царя та палко ненавидить поляків. Так само мені здався пан Богдан надто романтизованим і наївним, він, хоч і досвідчений дядька, але вірить жінкам, зокрема Марильці, більш відомій у польських джерелах як Олена. Хто ж вона, ця жінка, і яка роль належить їй у початку війни та її розгортанні? Чи матиме кохання до неї з боку гетьмана взаємність і чи варто було авторові так яскраво і соковито вимальовувати її образ? А вийшов він, до речі, надзвичайно колоритним! Яку роль у романі відведено відомим побратимам Хмельницького -Іванові Богуну, Максиму Кривоносу? Хто такий Ярема Вишневецький і чому про нього теж написано читало, можна навіть сказати про окрему сюжетну лінію? Врешті, які надії покладав Богдан на свого сина Тимоша і чи виправдав він їх? І що це за пристань, про яку йдеться у третій частині трилогії? 
Історики можуть знайти у романі чимало неточностей та вигадок. Однак це не применшує значення книги, в якій по-народницьки змальовано ідеального чоловіка - лідера поневоленого народу та найкращого сімʼянина.