Історичний детектив чи пропаганда?

Читати Загребельного завжди важко. І навіть не через складні речення, що можуть займати пів сторінки чи більше. А через саму подачу матеріалу, коли діалоги спокійно змінюються описами, а потім історичним екскурсами. І все це не без ідеології. Історичний роман (а дехто прямо вказує, що твір є історико-пропагандистським) «Смерть у Києві» розповідає про не дуже відомий пересічному читачеві період феодальної роздробленості Київської Русі, зокрема середину 12 століття. Та й навіть фахові історики не так багато уваги приділяють тим часам, бо на київському престолі правителі змінювалися часто, а власне харизматичних серед них було мало. Загребельний бере реальну історичну подію - смерть у Києві у 1147 році князя Ігоря Ольговича. І додає нотки детективу. Нинішній правитель Києва Ізяслав Мстиславович дає розпорядження своєму лікареві на імʼя Дуліб розслідувати цей інцидент. Допомагає йому молодий і охочий до жіноцтва Іваниця. Останні два персонажі є вигаданими. Чимось мені ця ідея нагадала Шерлока Холмса та «Імʼя рози» Умберто Еко. Більше навіть другий твір, бо герої поїхали в монастир опитувати свідків, адже Ігор останні роки свого життя був ченцем. І нібито на слід убивць натрапили. Але - о, лихо! - повтікали ці двоє до володінь суздальського князя Юрія Долгорукова. Й що робити далі? Невже саме Долгорукий є замовником убивства Ігоря? Як на це відреагує Ізяслав, що вчинить Дуліб? 
Подеколи читалося цікаво, чесно. Особливо коли Загребельний додав екшну, де головні герої ледь не були вбиті в монастирі. Але потім автор явно забув, про що хотів написати, і вдарився у пропаганду. Власне, читач зрозуміє, про що я, коли дочитає роман до кінця. Не обіцяю, що буде цікаво, не обіцяю, що сил дочитати вистачить. Відзначу, що книгу Загребельний писав на початку 1970-х років, витратив не один рік на створення цього шедевру й отримав навіть Шевченківську премію, що для нього було справою звичною. З плюсів роману - неперевершене історичне тло періоду Русі, шикарне володіння словом, інтелектуальна проза, як не крути. Знання історії та вміння працювати з джерелами. Для істориків цей твір дійсно був би актуальним. А от чи сподобається він не історикам? Напевно, що ні.