Постмодерно-середньовічний Холмс

«Імʼя троянди» (чи все-таки «Імʼя рози»?) вперше прочитала у студентські роки, десь років з двадцять тому. До речі, навіть викладачі в університеті не знали, як точно повʼязати назву твору зі змістом, бо ні жінки на імʼя Роза серед героїв нема, ні квітки троянди як символу. Тим не менш, сучасні філософи нібито знаходять звʼязок із однією з героїнь (повією) та цитатою із середньовічного твору. 
Як і належить постмодерним романам, ми маємо елемент переодягання. Уявіть собі Шерлока Холмса з його дедуктивним методом та вірним другом Ватсоном, але в образі середньовічних монаха та послушника із кумедними іменами Вільгельм Баскервільський та Адсон. Отож ці двоє приїжджають у листопаді 1327 року до одного з монастирів, швидше за все, десь на північному заході Італії, де напередодні загинув один із релігійних діячів. І упродовж тижня перебування в монастирі станеться не одна загибель. І всі ці вбивства приправлені середньовічно-схоластичними дебатами та міркуваннями про Христа та єретиків. Узагалі якби не знати, що автор видав книгу у 1980 році і є нашим сучасником, можна було подумати, що читаєш якусь середньовічну хроніку. Стиль написання через це важкуватий, та й сам кінофільм з Шонном ОʼКоннері, уже немолодим і відомим як один з найкрутіших Джеймсів Бондів, теж не так просто переглядати. Інколи навіть буде нудно, інколи - занадто еротично, бо є сцени сексуального характеру. Втім, розвʼязка виявиться несподіваною, хоча логічною. А як сам сюжет та його фінал повʼязані з бібліотекою та Арістотелем - про це вже читач дізнається без мого викладу. 
Попереджу, що читання буде непростим ще й через філософські вкладки автора, нібито розслідування ланцюга вбивств - то не завдання письменника. Однозначно оцінити книгу я не можу. Вона мені принаймні здалася глибшою від кінофільму, проте реально трохи заплутаною.