Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
#
Феномен «Жінки» Буковські
«Жінки» Чарльза Буковскі — це сповідь брудної душі. Твір просякнутий вульгарністю, хтивістю, алкоголем і, як не дивно, жінками. Це книга, яка не намагається здаватися красивою — вона оголює все, навіть те, що ми звикли приховувати.
Для когось цей роман видасться дешевим, грубим письмом — ніби написаним підлітком, що мріє про секс і не розуміє нічого глибше. Але для когось іншого — це одкровення. Це можливість зазирнути в себе, зізнатися у власному цинізмі, у власному болі.
Нагороди знеохочують
Альфі Кон зробив такий підзаголовок своєї монографії: «Вади системи мотивації». Що він мав на увазі? Насамперед він критикує популярну на Заході концепцію біхевіоризму, відповідно до якої певний стимул викликає певну реакцію, тобто якщо використовувати як стимул до праці винагороду, то вона призведе до зростання результативності праці. На думку психолога, на практиці це не діє. Винагороди є річчю непоганою, але не завжди дієвою, вони насправді часто демотивують, адже виконувати цю діяльність без винагороди, за власним бажанням, людина, швидше за все, не буде. Винагородою може бути премія.
#
#
Моторошна історія вбивці
Памʼятаю, як дочитала цей роман у поїзді Київ - Одеса далекого 2009 року. Дочитала і зраділа, бо страшенно мучилася. Найбільше - натуралістичним підходом автора, який так майстерно описував запахи, зокрема неприємні, що інколи виникало бажання піти до вбиральні. У цьому, власне, і полягає майстерність Зюскінда. Постмодерний підхід до зображення персонажів, акцент на еротизмі та сексуальності, відвертість в описі забороненого. Перед нами - геніальний парфумер та не менш геніальний убивця, який у пошуках запаху не гребує вбивством молоденьких дівчат.
Бій з демоном
Це не просто три біографії. Це три психологічні портрети, три трагічні долі. Вони поєднані автором через один спільний мотив — "демона", що живе всередині кожного творця. Цвейг називає цих трьох одержимими. Але не в релігійному чи романтичному сенсі. Вони одержимі внутрішнім безпокоєм, "демоном", що вириває людину за межі її буденності, комфорту, спокою. Це внутрішній порив, що штовхає людину у творчість, у крайнощі, у безумство. Гельдерлін — поет, що прагнув до божественного ідеалу, але зламався під вагою власного бачення світу.
Феріде і Кямран
Моє дитинство припало на 1980-ті - початок 1990-х років. Це був час появи перших серіалів, зокрема зарубіжних. І якраз тоді по телевізору я вперше почула про Феріде і Кямрана. Ніяк не забуду дівчину, що сидить на дереві та їсть шоколад. Кямран, в якого вона була до нестями закохана, завжди приносив їй коробки з шоколадом, терпів її дотепи та насмішки, а сам був ввічливим і мовчазним. І як же змінилася ця весела дівчина впродовж розгортання дії, якою серйозною і глибокою вона врешті стала! Десь у віці 11 років я знайшла вдома книгу «Чаликушу» і вирішила її прочитати.
Велика важлива книга про мистецтво
Даніелле Криза приходить не з критикою, а з потребою справедливості. Її «Велика важлива книга про мистецтво (тепер і про жінок)» перевертає канон: знімає зі стін обличчя, за якими стояли не музи, а мисткині, чиї імена зникали у тіні «великої чоловічої історії». Авторка пише з пристрастю, що межує з поезією, і водночас — з фактами в руках. Вона знайомить із десятками художниць — від давніх майстринь до сучасних візіонерок, які не лише творили, а й боролись: за право бути, бачити, зображати. У кожній історії жива боротьба за простір, свободу, видимість.
Коротка книжка про мистецтво
«Коротка книжка про мистецтво» — невелика за обсягом книга. Це не путівник по епохах, не словник художників і не чергова енциклопедія «відомих полотен». Це — розмова. Розмова інтелігентна, часом провокаційна, але завжди чесна. Арнольд не боїться визнати: багато з того, що ми знаємо про мистецтво, — це результат вибору. А де вибір — там і влада. Історія мистецтва, виявляється, зовсім не нейтральна. Вона ставить перед нами запитання, що зазвичай ховаються за склом музейних вітрин: Чому одне зображення — мистецтво, а інше — “ремесло”? Чому ми віримо музеям, а не собі?
Благай, кради і позичай
У світі, де ідеї вважаються валютою, Роберт Шор приходить як своєрідний інтелектуальний пірат. Його книга «Благай, кради і позичай» — це мануал для бунтівного розуму, маніфест для кожного, хто коли-небудь боявся бути «неоригінальним». Цей текст — не заклик до бездумного копіювання, а ода культурному канібалізму. Шор знімає з ідеї корону, показуючи її як результат постійного обміну, мутації та переосмислення. У його руках запозичення — це не злочин, а вища форма поваги. Іронічно, інтелігентно автор переконує: усе вже було зроблено, але не тобою. У кожному розділі — провокація.
- 1
- 2
- 3
- 4
- далі ›
- в кінець »