Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у вересні 2025 року Детальніше
You are here
grekovast
Нагороди
Про себе
Читаю зараз
Мої улюблені автори
Мої улюблені твори
П'ятнадцятирічний капітан
На перший погляд, це — класична морська пригода. Судно, неочікувана смерть капітана, зрада команди, невідомий шлях попереду. Але найголовніше — це герой. п’ятнадцятирічний хлопець змушений взяти на себе відповідальність, яку часто не витримують зрілі чоловіки. Його внутрішнє зростання — це найважливіша подорож у романі. Кожна хвиля на його шляху — не лише перешкода, а й крок у світ дорослих, де немає місця наївності, але є місце для справжніх цінностей. Жуль Верн поєднує пізнавальність із захопленням.
Цього літа я стала вродливою
Є літо, яке назавжди змінює людину. Літо, що пахне сіллю, персиками й першими почуттями. Літо, яке розриває кокон дитинства й залишає після себе щось більше, ніж засмагу. Саме таким є літо в романі — ніжне, пронизливе, солодке й болісне водночас. Головна героїня щоліта приїздить до будинку на березі моря. І раптом — усе змінюється. Бо цього літа вона вже не просто «молодша сестричка», не тінь, не фоновий персонаж. Вона — вродлива, і всі це бачать. А найголовніше — вона сама це відчуває. Та краса, про яку йдеться в романі, — не лише у зовнішності. Це краса пробудження. Першого кохання.
Консуело
Консуело — голос, що не належить ні часу, ні простору. Її шлях — це не лише історія юної співачки з Венеції, яка піднімається до вершин оперної слави. Це духовна подорож жінки, яка зберігає вірність собі у світі, що хоче її зігнути, змінити, перетворити на об’єкт. Вона — втілення тієї самої внутрішньої краси, яка не боїться тіней і не потребує зовнішнього блиску. Санд творить образ сильної жінки — не холодної, не позбавленої емоцій, а навпаки — живої, чутливої, пристрасної. Консуело відчуває, страждає, сумнівається — але ніколи не зраджує своєму таланту й совісті.
Портрет Доріана Грея
Оскар Уайльд пише готичний роман. Він грає з естетикою, мораллю та іронією, створюючи витончену пастку для свого героя — і для читача. У витончених діалогах лорда Генрі — отрута. У мовчанні портрета — суд. У кожному реченні — двозначність: чи це сатира, чи сповідь? Доріан живе у світі задоволень, але чим довше він тікає від відповідальності, тим виразнішими стають зморшки на полотні, яке старіє замість нього. Роман — це також і про мистецтво. Про його силу зберігати прекрасне. І про його безсилля зупинити моральне падіння. «Портрет Доріана Грея» поєднує глибину трагедії з блиском стилю.
Смерть у Венеції
Центральна фігура повісті — літній письменник, втомлений життям, дисциплінований до самозречення. Він вирушає до Венеції, шукаючи відпочинку, а натомість знаходить красу, що обпалює. Краса втілена в образі хлопчика Тадзіо — не як плоть, а як абсолют, який приводить героя до межі між захопленням і безумством, між життям і смертю. Манн майстерно поєднує античний ідеал з модерністською кризою. Венеція в його тексті в'яне, в ній розливається чума, вона прекрасна й водночас страшна, як таємне бажання, що стає фатальним.