У країні сутінків

Серед чарівних казок у цій книзі є оповідання-фентезі «У країні сутінків». Читала його і плакала. Чимось мені нагадало «Оскара і Рожеву Даму» Шміта. І хоч критики схильні вважати, що Країна сутінків - то потойбіччя і країна смерті, я все ж дивлюся на цей твір із оптимізмом. У Стокгольмі живе хлопчик Йоран. Він уже рік прикутий до ліжка і не може ходити через хвору ногу. Він постійно у своїй кімнаті, грається, малює, читає. Батьки розчаровані і розмовляють на кухні, що напевно хлопчик ніколи не зможе ходити. А потім мама приходить до нього і питає: ввімкнути світло чи хлопчик хоче знову бути в сутінках. Йоран обирає другий варіант. Що це означає? Це подорож із невеличким казковим дідусем у костюмі в клітинку до чарівної Країни сутінків, де Йоран має здорові ноги і вміє літати, де на деревах ростуть цукерки, а хлопчик вміє водити трамвай і автобус, де він відвідує короля в золоті та королеву у сріблі, де він буває у Скансені і спілкується з людьми з минулого, де всі тварини вільні, а ведмеді пʼють лимонад, де Йоран може ловити рибу. А ще він розмовляє з дівчинкою зі своєї школи та бачить маленьких людей підземелля, які обурені тим, що скоро буде викопане метро і їм доведеться переїхати. Мешканці країни - це люди з минулого, яких уже немає, серед них багато бабусь і дідусів, але є і діти. Однак Йоран не є мешканцем, він лише прилітає сюди щовечора, доки в нього хворі ноги. Так само я звернула увагу, що про дівчинку зі школи Йорана старенький сказав, що вона раніше їх часто відвідувала. Але ж із дівчинкою все гаразд. Тому мені дуже-предуже хочеться вірити, що Йоран залишиться в цій країні лише гостем, що він видужає, а якщо й оселиться в Країні сутінків, то лише у віці цього старенького пана, який прилітає до нього щовечора. Що це лише Країна снів і не більше того.