Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книги користувача
Франкенштейн
Франкенштейн — не безумець і не геній. Він — людина, яка повірила, що може стати богом. Його одержимість проникненням у саму суть життя народжує істоту. І в цій трагедії — не лише чужорідність, але й болісна жага бути прийнятим, бути почутим, бути... коханим. роман пульсує електрикою епохи — доби наукових відкриттів, коли люди вперше зазирнули за межу можливого. Але водночас у тексті живе античний дух — Прометей, що викрав вогонь і поніс кару. Франкенштейн теж краде — не вогонь, а таємницю життя. Мова роману — елегантна й водночас стримана.
Ніч у самотньому жовтні
Є такі книги, які не просто читаєш — а заходиш у них, як у старий цвинтар у тумані, озираючись, відчуваючи тривожне дрижання в повітрі. «Ніч у самотньому жовтні» саме така книга. Вона не лякає, вона зачаровує. На перший погляд — це гра. Таємна, стара, що розгортається лише раз на століття. Гравці — персонажі, знайомі нам із найтемніших сторінок літератури та легенд… Але розповідає нам цю історію… собака. Так, саме пес — вірний компаньйон свого господаря-чаклуна. І цей на диво розумний пес виявляється не просто свідком, а гравцем, стратегом, хронікером і філософом.
Сто років самотності
У світі, де межа між реальністю та вигадкою тане з’являється місто-сон, місто-міраж, створене з пилу, спогадів і магії. Саме тут, у серці забутої долини, розгортається історія, що триватиме сто років і одну вічність — історія самотності, що передається, як родинне прокляття. Габріель Гарсія Маркес створив нову міфологію. «Сто років самотності» — це літературне полотно, виткане з див, болю, пристрастей і снів. Родина Буендіа — наче багатоголоса симфонія пристрастей, провин і примар.
За відсутності чоловіків
Париж, 1916 рік. Час, коли чоловіки у формі щодня залишають свої домівки, щоби зникнути в окопах, у забутті, у небутті. І саме в цій порожнечі, залишеній відсутніми, народжується історія, що ламає умовності. 16-річний юнак зустрічає дорослого, освіченого, трохи втомленого від війни чоловіка. Між ними — прірва у віці, соціальному статусі, досвіді. Але між ними і — невідворотне тяжіння, таке саме незбагненне, як і невблаганне. Автор не прикрашає і не засуджує. Він не моралізує. Його завдання — показати правду такою, якою вона є: оголеною, часом незручною.
Маленький принц
Антуан де Сент-Екзюпері створив мікрокосмос людської душі, захований у простих словах, немов зорі в нічному небі. Здається, це історія про маленького хлопчика з далекої планети. Мандрівка героя — це не лише подорож між астероїдами. Це шлях до розуміння себе. Кожна планета, кожен дивний дорослий, якого зустрічає Маленький принц, — це символ того, що ми втрачаємо, коли виростаємо: фантазію, щирість, вміння дивуватись, радіти дрібницям… любити без умов. Найбільша магія цієї книги — в її простоті. Дитяча мова приховує дорослі істини, які не кожен дорослий зможе прийняти.
Хід королеви
Волтер Тевіс створив роман, що зовні виглядає, як історія про геніальну шахістку. Але насправді «Хід королеви» — це партія з життям, де кожен хід — вибір, який змінює не лише результат гри, а й саму людину. Бет Гармон — сирота, тиха дівчинка з глибокими очима та ще глибшими ранами. Вона росте в тиші інтернату, серед сірих стін і пігулок, які роздають не менш охоче, ніж їжу. Тевіс пише тонко, майже кінематографічно. Він не прикрашає героїню. Бет — не «ідеальна жінка» і не «жінка-проти-системи». «Хід королеви» — це роман про гідність, що не вимагає аплодисментів.
Код да Вінчі
Ден Браун у романі «Код да Вінчі» підриває шаблони, релігійні догми і уявлення про історію, якими ми звикли жити. У центрі подій фахівець із символіки, який випадково опиняється у центрі таємниці, що сягає корінням у самі основи християнства. Вбивство в Луврі стає початком гонитви за істинами. Це паломництво у світ, де кожен знак — ключ, а кожна відповідь — нова загадка. Браун балансує між мистецтвом і наукою, між легендою і реальністю. Але головна сила цього роману — не в скандалах, не в теоріях змови і не в адреналіні. Його сила — у сумніві.
Інферно
У романі «Інферно» Ден Браун знову кидає професора Роберта Ленґдона у вир небезпеки, загадок і культурних кодів, розкиданих по старовинних містах. Ленґдон отямлюється у лікарні не пам’ятаючи останніх двох днів. У його речах — загадковий біотруб, а навколо — переслідувачі з різних кінців світу. Але справжня загроза закодована у рядках Данте, чиє «Пекло» стає не лише ключем до розгадки, а й дзеркалом сучасного світу. Флоренція, Венеція, Стамбул — міста в романі не просто тло. Вони — мов живі організми, переплетені з історією, міфами, мистецтвом. Кожна вулиця — як шифр.
Янголи і демони
Ден Браун у романі «Янголи і демони» виводить на авансцену професора Роберта Ленґдона. Це людина, яка уміє читати світ, мов давній рукопис, де кожна фреска, кожен напис на камені може стати ключем до розгадки, або… пасткою. Цього разу дійство розгортається у самому серці католицького світу — Ватикані. Таємниче вбивство, викрадення чотирьох кардиналів, загроза вибуху антиматерії — усе це перетворює Вічне місто на вибухову шахівницю.
Точка обману
Сюжет розгортається навколо відкриття — посеред льодовика знайдено метеорит із доказами позаземного життя. Рейчел, аналітик з Білого дому, опиняється у самому епіцентрі змови, де правда отруєна технологіями, а брехня має обличчя науки. Разом із групою дослідників вона має з’ясувати: чи справді людство стоїть на порозі відкриття всесвітнього масштабу, чи все це — майстерно створена ілюзія? «Точка обману» вирізняється особливою атмосферою — тривожною, крижаною, майже клаустрофобною.
- 1
- 2
- 3
- 4
- далі ›
- в кінець »