Подолати амнезію

Четверта книга - це просто ідеальна ілюстрація того, що буває, коли хтось стирає тобі пам'ять. От серйозно, ти ж чудово розумієш: суспільство чи людина, яка забуває своє минуле, приречена повторювати власні помилки і ходити по колу. З Артемісом стається рівно те саме. Підземники стерли йому пам'ять у фіналі попередньої частини, і що ми бачимо? Весь його моральний прогрес, уся та людяність і емпатія, які він так важко здобував, просто обнулилися. Він знову перетворився на того самого цинічного, холодного підлітка-мафіозі, який думає лише про те, як поцупити дорогу картину з охоронюваного банку.

А тим часом під землею розгортається така політична і кримінальна драма, що будь-який правознавець схопився б за голову. Пам'ятаєте ту схиблену геніальну мільйонерку Опал Кобой? Вона віртуозно симулює кому в елітній клініці, залишає замість себе клона і тікає. І це не просто втеча, це розкішний ляпас усій правоохоронній та медичній системі ельфів. Опал починає свою вендету з максимальної жорстокості - вона вбиває Джуліуса Рута, командира поліції і фактично єдину по-справжньому близьку людину для Голлі Шорт. Більше того, вона філігранно підставляє саму Голлі, вішаючи це вбивство на неї.
Ситуація просто патова. Закон і система виявляються абсолютно сліпими, вони починають працювати проти своїх же найкращих офіцерів. Голлі стає вигнанкою, яку переслідують колишні колеги, і єдина людина, яка може їй допомогти довести невинуватість і зупинити Опал, - це Артеміс. Але ж він її тупо не пам'ятає! І коли Опал скидає на нього та Батлера біологічну бомбу, хлопцю доводиться на ходу збирати фрагменти свого стертого життя, щоб просто вижити.

Знаєте, тут дуже круто показано, як легко руйнуються інституції, коли всередині заводиться аморальний маніпулятор із грошима. Опал грається з їхніми законами, як із дитячими кубиками. А для Артеміса ця історія стає болючим поверненням до себе справжнього. Він нарешті розуміє, що ті зв'язки, які він вибудував з підземниками, важливіші за будь-які шедеври світового мистецтва.