Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у листопаді 2025 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за рік
#
Теорія літератури. Частина друга
Багатьом, напевно, відомо, що «Енеїду» Івана Котляревського називають бурлескно-травестійним твором. А що таке бурлеск? Чи ставив хтось із нас це питання? Не лише художній фільм, як виявляється. І слово «травестія» не обовʼязково стосується людей нетрадиційної орієнтації, хоча й йдеться про переодягання. Переодягання римлян у козаків чи козаків в античних героїв? А що таке балада? Наприклад, у Тараса Шевченка є балади «Тополя» та «Причинна». Що таке притча, яку часто використовує Коельйо? І не тільки він. Взяти хоча б біблійні притчі. Якими є риси романтизму і реалізму?
Маг
У книзі реальність і вигадка змішуються як фарби у воді. Головний герой цього роману опиняється у пастці — не фізичній, а інтелектуальній. Острів — це не місце, а експеримент. Кожна подія там ніби поставлена на сцені, але глядачеві не кажуть, коли завіса піднімається, а коли опускається. І герой, і читач стають учасниками гри, в якій не можна виграти. Автор не спішить і не пояснює — залишає читача в темряві. Ідея роману — не в розгадці таємниці. Урешті, всі відповіді — лише нові запитання. Фаулз говорить про свободу — ту, яку ми боїмося.
Орландо
Вулф створює історію, у якій століття проходять крізь героя, мов вітер крізь тканину. Орландо живе спочатку як чоловік, потім як жінка. Ця зміна не є дивом чи катастрофою — вона як зміна пір року. У цьому творі стать перестає бути визначенням, а стає рухом. Вулф не заперечує різниці між чоловічим і жіночим — вона показує, що в людині завжди звучить обидва голоси. І саме у цій внутрішній двоголосності народжується справжня свобода. Вулф веде оповідь то як уважна історикиня, то як бешкетна чарівниця, що переписує саму природу часу. Вона сміється над традиційними формами біографії.
Місіс Делловей
“Місіс Делловей” — це день, у якому пульсує увесь досвід людського існування. Вулф наче розгортає час, щоб у кожній хвилині вловити тремтіння думки, відлуння спогаду, ледь відчутний рух душі. Кларисса Делловей, готуючись до вечірки, постає як потік свідомості, що переливається між минулим і теперішнім. Вона то вдихає запах квітів, то зустрічає примару колишнього кохання, то відчуває порожнечу. Вулф пише так, ніби слухає внутрішню музику людського розуму. Ідея твору не в сюжеті, а у відчутті плинності. Життя як мить, що ніколи не буває цілком твоєю.
Японський класик
Двадцять шість років життя. Вічно юний поет. Інакше про Такубоку не скажеш. Його танка (пʼяти вірш) вперше прочитала в школі. Тоді вони мене особливо не вразили: ну що такого - написати пʼять рядків без рими? Однак з роками, коли я краще пізнала японську культуру, зрозуміла, що японці - доволі тонкий народ, який прагне до злиття з природою, тому кожен рядок має бути сповнений гармонії та якоїсь глибокої сили. Природа - всюди.
Історична психологія
Нечасто зустрічаєш фахівців у питаннях історичної психології. Якось ми не звикли аналізувати історію з точки зору оцінки вчинків діячів. Просто послуговуємося подіями та фактами. Та й часто обмежені в джерелах, щоб пояснити те чи інше явище. Скажімо, у 19 столітті модним було написання щоденників і спогадів, тому ставлення до подій можна витягнути звідти. А що робити, приміром, із періодом Київської Русі, коли джерел обмаль? Та й маючи щоденник, хто гарантує, що там дійсно правда, зважаючи на те, що великі люди знали, що їхні щоденники читатимуть?
Що таке нація?
Доволі популярним у наш час є завжди говорити про патріотизм, бити себе в груди й гордо іменувати себе націоналістом. Для багатьох патріотизм і націоналізм постають як речі одного синонімічного ряду, як те, чим треба пишатися. І політична ситуація в сучасній Україні, як на мене, зробила вивчення теорії нації та націоналізму, як ніколи, актуальним. Подібний інтерес до цієї проблеми мав місце на світанку української незалежності, у 1990-ті роки. По суті, першим науковцем, що грунтовно дослідив теорії нації і націоналізму є Георгій Касьянов.
До маяка
Ніби нічого не відбувається — лише розмови, спогади, мовчання. Але саме в цьому нерухомому просторі — усе життя. Фрази ковзають, як тіні на воді. Жодна не стоїть на місці, кожна має відлуння. У романі важливе як думки огортають слова, як час розчиняє межу між «тепер» і «колись». Плинність стає формою мислення. Місіс Ремзі — центр тяжіння, але не героїня у звичному сенсі. Вона — погляд, у якому інші знаходять спокій. Маяк — не мета, а примара, точка, до якої всі прагнуть. Коли ж до нього нарешті доходять, світ уже інший — не тому, що змінився берег, а тому, що змінилися вони.