Рецензії та відгуки на книгу

Ця книжечка ідеально підійде для малюків дошкільного та молодшого шкільного віку. Я читала її разом із сестрою, коли ми готувалися до школи. Невеличкого формату, однак доволі інформативна, з чудово відібраними віршами, прислівʼями, приказками. У змісті показано два десятки тем: пори року, зелений світ, правила дорожнього руху, фізкультхвилинки, розумні рученята, вірші-казки тощо. Доволі багато віршиків присвячено тваринам - котикам, собакам, рибкам, їжачкам. Чимало зразків календарних пісень, як-от: колядки, щедрівки, гаївки. Також є загадки та прикмети до пір року.

«Чарівна крамниця» — історія, у якій Герберт Веллс відкриває двері в дитинство. Ту територію, де диво ще не розділене на справжнє й уявне. Проте за цим начебто простим сюжетом ховається неспокій. Ніби за кожною іграшкою стоїть щось, що не можна назвати до кінця добрим. Оповідання починається буденно — батько веде сина в крамницю, аби подарувати йому диво. І диво приходить: іграшки оживають, простір змінює форму, логіка розчиняється. Але ця чарівність має присмак тривоги. Ми не певні, чи батько справді бачить те саме, що й дитина. У «Чарівній крамниці» автор говорить про сприйняття.

Герберт Веллс створює не фантастичний атракціон, а холодний експеримент над людством. Його герой — спостерігач, що рушає крізь віки. І коли він потрапляє у віддалене майбутнє, він бачить не утопію, а зворотний бік цивілізації. Світ, у якому зручність стала вироком. Веллс пише мовою точного спостереження, без зайвої прикраси. Ідея роману не у часовій машині, а в людській. У тій вічній спробі втекти від власної тіні. Веллс показує, що еволюція не має морального напрямку: вона просто триває, як ріка. Людство, що забуло працю, втратило й волю. А ті, хто працює, втратили обличчя.

Цей посібник я використовувала минулого року, коли брала участь у проведенні в коледжі брейн-рингу. Доволі непогане джерело для запитань, проте всі я не змогла використати. Причин є декілька. По-перше, укладачі посібника орієнтувалися на російські джерела інформації. Це видно із невдалого перекладу з російської та наявності багатьох питань з російської історії та культури. Але то був 2012 рік, тому не слід цьому дивуватися. По-друге, деякі питання є не дуже логічними або навіть дуже примітивними. Тому відсіювати доведеться багато.