You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Усі / Найкращі за місяць / Найкращі за весь час
Томас Манн "Чорний лебідь"
Томас Манн один з небагатьох письменників минулого століття, який дуже тонко відчував занепад суспільного ладу, й відтворював усі ці відчуття у своїй творчості. Щоразу читаючи його твори, як і родинну сагу "Будденброки" так і збірку новел "Смерть у Венеції", і от чергову збірку - "Чорний лебідь" беззаперечно вважаю, що талант майстра - геніальний.
Роберт Пенн Уоррен "Все королівське військо"
Якось у 30-х роках минулого століття у американських політтехнологіях використали фразу з пісеньки із книги "Аліса у Задзеркалі" Льюїса Керрола - «Every Man a King» («Кожна людина - король») - ця фраза стала ключовою.
В основу книги "Все королівське військо" Роберта Пенна Уоррена покладено реальну політичну історію, у якій застосували саме цю фразу. Мова йде про губернатора Луїзіани Г'юї Лонга, безжального політика, який брудними методами прокрадався до здійснення своєї мети, задовільнюючи особисті інтереси.
Галина Пагутяк "Око світу"
Ця книга повернула мене у весну 2022 року - у ті моменти, коли у дворі будинку діти збудували свій дитячий пункт тероборони. Шини, гіляччя, палиці - все виглядало правдоподібно наче як справжній пунк за містом. І хоча все це було віддалено від справжніх військових подій - діти оберігали свій дім від ворога. Вони ж завжди наслідують дорослих.
Михайло Коцюбинський "Тіні забутих предків"
Цю прекрасну оду ненадуманому, природному, чистому, щирому та прекрасному коханню, у якій Михайло Коцюбинський дуже вдало поєднав українську міфологію із реальним життям, беззаперечно можна вважати одним із перших творів української літератури у жанрі магічного реалізму. Чи хто знає, де починається вигадка, і де закінчується реальність, як все було насправді і як не могло бути?
Володимир Винниченко "Намисто"
Великий захват у мене викликали оповідання Володимира Винниченка, об'єднані у збірку під назвою "Намисто", у якій порушена тема життя бідняків на початку XX ст. Ніби як намистинки нанизав на нитку письменник історії життя простих людей. Найбільше мені припали два оповідання: "Гей, не спиться" і "Гей, чи пан, чи пропав", у яких діють ті самі персонажі.
Mahbod Seraji "Rooftops of Tehran"
Історія із книги "Дахи Тегерану" Махбода Серанджі мені дуже перегугується із книгою "Ловець повітряних зміїв" Халеда Хосейні - події, що розгортаються в обох книгах відбуваються в країнах Близького Сходу, історія охоплює - ІІ пол. ХХ ст., а в основі твору - драма очима підлітків.
Мірко Пашек "Ловці перлів"
Мені б хотілося, щоб таких книг для підлітків було побільше. Так, із часів написання цієї книги, бідних людей на планеті не стало менше, і багатих теж, і знаємо з історії, як більшовики-комуністи намагалися вирівнити всіх під одну марку за соціальним станом і знаємо якими методами, і як все це трагічно закінчилося.
Рудольф Яшик "Майдан святої Альжбети"
Я була певна, що в темі Голокосту мене нічого вже не вразить. І мова не про зосередженість письменника на фокусі як передати жорстокість нацистських таборів, - ні. І не люблю, коли лірична лінія виступає головною в книзі, через яку губиться важливість трагічності подій на тлі. Тому книга Рудольфа Яшика залишила після читання в мене дуже розбурхані почуття.
Сара Дж. Маас Корона опівночі
До початку другої частини серії Трон зі скла, під назвою Корона опівночі я поставилася трішки скептично. Попередня книга вразила не настільки сильно, як Двір шипів і троянд від Сари Маас. Тож великих надій на «Корону…» я не покладала.
Мені хотілося або більше екшену, або більше казковості. Бо у серії ДШіТ особисто для мене було вдосталь і того, і іншого. Тим не менш, вважаю, що Корона опівночі перевершила Трон.. Читалася цікавіше, а до персонажів я стала потрохи прив‘язуватися.