Театр

У “Театрі” відображається не вигаданий світ акторів, а справжня людська гра. Та, яку ми всі щодня розігруємо перед собою та іншими. Це роман про ілюзію, що зростає в людині як звичка, про мистецтво брехати. Джулія Ламберт — акторка не лише за професією, а й за суттю. У її житті сцена не закінчується після оплесків. Вона грає вдома, у коханні, у дружбі, навіть у самотності. Моєм спостерігає за нею з іронією, але без осуду. Мова Моема — стримана. За цією простотою приховується біль старіння, порожнеча слави, страх перед тим, що гра одного дня закінчиться, і не буде більше публіки. Автор не підносить Джулію, але й не руйнує її. Він дозволяє їй бути живою — смішною, самозакоханою, блискучою, жалюгідною. “Театр” — це роман про свободу, яку людина шукає навіть у власній фальші. Моєм не знецінює удавання. Він показує, що іноді саме роль допомагає вижити, коли реальність занадто тісна.