Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у жовтні 2025 року Детальніше
You are here
Театр (Класика)
Тематика:
Видавництво:
Рік видання: 2022
ISBN: 978-617-548-096-0
Джулія Ламберт — найліпша актриса Англії. Їй сорок шість років; вона вродлива, багата, знаменита; зайнята улюбленою справою у власному театрі; її шлюб вважають ідеальним; у неї дорослий син... І так триває до зустрічі з Томасом Феннелом — молодим бухгалтером, якого найняв Майкл, чоловік Джулії, щоб навести лад у рахункових книгах театру. На подяку за те, що Том дав раду з бухгалтерією, Майкл представляє його своїй знаменитій дружині. Бідолашний хлопчина неймовірно бентежиться, червоніє, блідне, і Джулії це приємно — адже вона живе захопленням публіки. Щоб остаточно ощасливити юнака, актриса дарує йому свою фотографію. Перебираючи старі знімки, Джулія згадує своє життя. Роман між молодим шанувальником і знаною актрисою — звичайний сюжет. А втім, які наслідки цього роману? Кому ж Джулія подарує своє серце, і чи почуття стане для неї новою реальністю буття? Зважмо, що актори та їхні ролі — суть символи того безладного, безцільного театру дій, що зветься життям. А єдиною реальністю для них є лише гра...
Рецензії та відгуки на книгу (2)
Це блискуче іронічне дослідження людської душі, приховане за завісою театрального блиску. Письменник майстерно переплітає сценічну гру та справжнє життя. Автор показує, що іноді важко розрізнити, де закінчується роль і починається реальність. Головна героїня — жінка складна, яскрава, непередбачувана. Вона живе театром і навіть у звичайних життєвих ситуаціях не знімає маску. Моєм із тонкою іронією розкриває її самолюбство, страх старіння, жагу до визнання.
У “Театрі” відображається не вигаданий світ акторів, а справжня людська гра. Та, яку ми всі щодня розігруємо перед собою та іншими. Це роман про ілюзію, що зростає в людині як звичка, про мистецтво брехати. Джулія Ламберт — акторка не лише за професією, а й за суттю. У її житті сцена не закінчується після оплесків. Вона грає вдома, у коханні, у дружбі, навіть у самотності. Моєм спостерігає за нею з іронією, але без осуду. Мова Моема — стримана.