Неймовірна історія про материнську любов, дружбу та про несправедливість. Історія, яка зачаровує і тримає «обома руками» не відпускаючи.

Репортерка Клер отримала завдання написати про «ожинову зиму». Шукаючи матеріал вона дізнається про ситуацію, яка трапилась з Вірою Рей в якої зник трирічний син з ліжечка. Вона пішла в нічну зміну, а повернувшись побачила, що все замело хуртовиною, а дитина зникла. На вулиці вона знаходить його іграшку. Клер береться за цю історію і намагається віднайти правду.

Дві сюжетні лінії ну дуууже цікаві і дуже цікаво було спостерігати за тим, як вони починають переплітатись.
Сама кінцівка для багатьох може здатись очевидною та банальною, але за рахунок того, що авторка майстерно описує всі події, переживання, почуття, то навіть після очевидного післясмак залишається хороший.

В цій історії ви зможете знайти всього потрохи. Весь спектр емоцій в цій книзі, як на долоні. Вся палітра почуттів. Раджу кожному і кожній. Особливо поціновувачам легких та затишних історій