Розкриття, вбивства, викрадення

Ієн Ренкін у цій книзі зміщує фокус із класичного «хто вбив» на значно цікавіше питання , що відбувається з детективом, коли справа стає особистою. І саме це рішення визначає, як працює вся історія. Сюжет стартує з нічного дзвоника, зникає чоловік доньки Джона Ребуса, і він одразу розуміє , чим це загрожує, вона автоматично стає головною підозрюваною.  
Паралельно в Единбурзі розслідують убивство саудівського студента, і за цю справу береться Шивон Кларк. Дві лінії розвиваються окремо, але працюють як дзеркало одна одної.
Ключова сила книги в персонажах і в тому, як вони взаємодіють з розслідуванням. Ребус тут уже не всесильний детектив, а людина яка втрачає дистанцію. Його внутрішній конфлікт між роллю батька і слідчого створює постійну напругу. Він мислить як професіонал , але діє емоційно. І Ієн Ренкін не намагається його виправдати, Ребус може бути впертим, упередженим і навіть сліпим у своїх висновках. Саме це робить його переконливим і живим. Його донька залишається частково «закритою» для читача і це дуже не просто так. Ми бачимо її переважно через страх і підозри Ребуса, а отже не можемо повністю довіряти. Така обмеженість точки зору працює на загальну невизначеність, правда постійно вислизає. Дивно Кларк, навпаки, є фігурою стабільності. Її лінія більш процедурна, стримана, і саме вона врівноважує емоційність Ребуса. Але це не просто «правильний поліцейський» у її сюжеті відчувається перехід від ролі учениці до самостійної гравчині. Вона не копіює методи Ребуса, а формує власний підхід , більш холодний і системний. І в певні моменти виглядає ефективнішою.

Решта персонажів не отримують психологічної деталізації, але виконують важливу функцію, створюють поле підозри. Кожен із них потенційно може бути винним, і саме постійно змішує фокус уваги. У результаті читач опиняється в в позиції , що й герой , довіра стає неможливою.
Сюжет і темп стриманий. Історія не побудована на різких твістах, а поступово нарощує напругу через діалоги, деталі й звʼязки між персонажами. Це може здаватись повільним, якщо чекати триденної динаміки, але насправді це інший тим напруги, більш тихий , але стійкий.
Фінал не шокує, а підсумовує всі лінії і дії. Тут правильно виставити очікування , це не історія «вау-ефект», а про процес і наслідки.  
В цілому , книга сподобається любителям детективів , які будуються не на таємниці, а на людях. І саме тому він працює хоч і не так ефектно..та знайде свого читача, бо я не оцінила..