Щезник і виклик темряві

Коротше, бро, залітаємо в нову історію, і цього разу це наше, українське фентезі, яке тупо ламає шаблони. Забудь про класичних ельфів у лісах чи гномів у печерах, Павло Дима у «Монмарі та смерть короля» видає абсолютно свіжий вайб. Уяви собі величезний всесвіт, де купа планет об'єдналися в Зірковий Протекторат. Головний герой - Монмарі. Він належить до раси сойців, це такі дуже працьовиті та порядні хлопці, яких усі поважають і має реально найкрутішу роботу евер. Він працює «щезником» у магічному розшуку другого управління в місті Крисьбург. Разом зі своїм батею вони мотаються різними світами, шукають вкрадені артефакти і розплутують такі кримінальні інтриги, від яких навіть у досвідчених слідчих плавиться кукуха.
І от у першій книзі Дима просто зриває ручник. Це не лайтова казочка, це повноцінний детективний трилер у фантастичному сеттингу. На Крисьбург насувається люта Пітьма, і наш малий щезник опиняється в самому епіцентрі кримінального замісу. Автор дуже круто закручує сюжет: ти до останнього не викупаєш, як усе розвернеться. Усі друзі Монмарі стають по один бік барикад, а вороги та підозрювані - по інший, і йому доводиться вивозити це розслідування попри всі страхи та перешкоди. Уявлять то весело і складно водночас, бо Крисьбург - це не просто картонна декорація, це живе місто зі своїми правилами і купою різних рас, які тусуються разом.

Читається це все на одному диханні, бо автор не душить нудними описами, а постійно тримає тебе в динаміці та саспенсі. Це історія про те, як впертий хлопець кидає виклик абсолютній темряві, маючи в арсеналі лише свій розум і допомогу близьких. Дима показує, що справжні герої - це не обов'язково пафосні лицарі з мечами, іноді це просто малий щезник, який сумлінно робить свою роботу, коли навколо починається тотальна жесть. Це максимально свіжий старт серії, який залишає дуже правильний післясмак.