Вольне кохання, чи безвідповідальність?

Оповідання Івана Нечуя Левицького, одна з останніх робіт автора! Тут що дуже не звично дії відбуваються у місті, автор висміює молодих паній Помпадур). Автор вносить у зміст оповідання суть , що красиві слова і модні ідеї реалізуючись у життя не такі солодкі . Бо почуття це не лише пристрасть і романтика, а й відповідальність за іншу людину. 

Не просто назва оповідання «Вольне кохання» тут немає кохання, тут є явна вигода і пошук кавалера багатшого, описуються не соромʼязлива поведінка жінок і чоловіків, головні героїні Меланія, розлучилась з чоловіком продала все майно в селі і переїхала жити у місто, маючи великі кошти на рахунку живе «на широку ногу» і все припрошує кавалерів , одного кавалера вона геть переслідувала, зняла квартиру поверхом вище його помешкання, чим змусила чоловіка тікати в інше місто, але розповідає усім як за нею бігають кавалери! також її подруга Ірина ( яких в вторі назвали соломʼяними вдовами), яка теж розлучена і разом з матірʼю шукають їй гаманець та побільше ! Чоловіки теж постають як не сильно дорослі та адекватні) не пасуть задніх , дозволяють собі залицяння по своїх жінках! Та не обійшлось без бідного народу, лінія як паничі відсиджуються у Києві бо в селах де їх поля йдуть бунти, селяни хочуть більшої платні за свою роботу… і тут безвідповідальність, утекти і чекати щоб народ заспокоївся!

Читаючи такі оповідання, зʼявляється думка! Не раз усі чули  «Колись такого не було»! Та було, ці історії як розмова з досвідченими адекватними дорослими минулих поколінь , які розкажуть правду) а не засудження «яка зараз та молодь»!  Отож після прочитання моя думка справжнє кохання не може бути без обмежень і без жодних зобовʼязань , інакше то не кохання а ці штучні відносини принесуть лише біль інакше воно приносить лише біль і спустошення.